Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014

у справі № 2-а-9001/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12.11.2010 № 0003102301/0, № 0003112301/0 та від 03.12.2010 № 0001412304/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, складено акт від 26.10.2010 № 8227/23-1/32008372/0110, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого товариством занижено скоригований валовий дохід від продажу товарів на загальну суму 5 045 116,00 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством занижено скоригований валовий дохід на загальну суму 891 157,00 грн.; п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством не враховано приріст запасів на суму 95 805,00 грн.; пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством занижено витрати на оплату праці на загальну суму 299 061,00 грн.; пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством занижено нарахування на соціальні заходи виходячи з фонду заробітної плати на загальну суму 106 405,00 грн.; пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством занижено нарахування по податкам та зборам по окремим податковим періодам на загальну суму 18 488,00 грн.; пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством занижено нарахування по витратам на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин на загальну суму 10299,00 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - завищено валові витрати в сумі 1 237 291,00 грн.; пп. 8.1.2, 8.1.6 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством занижено задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 07 Декларації на загальну суму 259 113, 00 грн.; п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - товариством занижено податок на прибуток у сумі 790 023,00 грн.; п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", товариством не включено до бази оподаткування ПДВ від переробки шкур ВРХ в сумі 24 997,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - товариством занижено податок на додану вартість в сумі 610 398,00 грн.

Крім того, з 01.11.2010 по 18.11.2010 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Емі Україна ЛТД" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових періодів за липень-серпень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з травня по липень 2010 року, результати якої оформленні актом від 19.11.2010 № 8837/23-2/32008372, згідно висновків якого товариством порушено вимоги пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: ТОВ "Емі Україна ЛТД" завищено бюджетне відшкодування за липень 2010 року на 99 094,00 грн. та за серпень 2010 року на 191 766,00 грн.

На підставі висновків актів перевірок, відповідачем 12.11.2010 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003102301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 83 226,00 грн. (за основним платежем - 55 484,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями - 27 742,00 грн.); № 0003112301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 933 929,00 грн. (за основним платежем - 769 478,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 164 451,00 грн.), а 03.12.2010 прийнято рішення № 0001412304/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування за податку на додану вартість на 290 860,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Радоміс груп", на виконання умов договору постачання, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, податковими та видатковими накладними, актами прийому-передачі товару.

Позивачем на користь свого контрагента були перераховані кошти за придбані товари.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ "Радоміс груп", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Судами правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки, податковим законодавством не передбачено обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних як форми бухгалтерської звітності під час формування податкового кредиту при придбанні товарно-матеріальних цінностей, вона є супровідним документом на підтвердження перевезення товару та не містить в собі контрольної звітності під час визначення підприємством показників за здійсненими господарськими операціями.

Щодо висновків податкового органу, зазначених в акті перевірки про порушення позивачем звітності з податку на прибуток товариства за перше півріччя 2010 року, яка не визнана як податкова звітність, оскільки, декларація заповнена всупереч правилам у затвердженому порядку - відсутні обов'язкові реквізити - КВЕД (код виду економічної діяльності) підприємства, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 05.08.2010 ТОВ "Емі Україна ЛТД" надіслано електронною поштою до ДПІ у м. Житомирі декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011, яка набрала законної сили, скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та прийнято нову, якою позов ТОВ "Емі Україна ЛТД" задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Житомирі щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ - Україна ЛДТ".

Матеріали справи свідчать, що 15.07.2010 ТОВ "ЕМІ Україна ЛТД" сформовано та подано електронною поштою до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Зазначена декларація з додатками була прийнята на районному рівні, що підтверджується отриманням квитанцій № 2 до кожного з перелічених звітних документів. Після отримання електронного повідомлення про невірність податкового номера одного з контрагентів був створений Додаток № 5 зі статусом "Звітний новий" з виправленим номером контрагента та нова декларація з податку на додану вартість зі статусом "звітна нова" з виправленням технічної помилки. Зазначені документи, також, були прийняті на районному рівні, що підтверджується квитанціями № 2 від 15.07.2010 та 20.07.2010.

23.07.2010 Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було прийнято рішення № 42468/10/28-01, яким позивача повідомлено, що надіслана ним електронною поштою 20.07.2010 декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не визнана як податкова звітність, оскільки, на думку податкового органу, платником надіслано декларацію з податку на додану вартість зі статусом "Звітна нова" без обов'язкових додатків, а саме - додатку № 2 та додатку № 3 зі статусом "Звітний новий".

Разом з тим, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 адміністративний позов ТОВ "ЕМІ Україна ЛТД" задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про невизнання податкової звітності від 23.07.2010 № 42468/10/28-01. Рішення набрало законної сили.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 № 0003102301/0 та № 0003112301/0.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03.12.2010 № 0001412304/0, колегією суддів слід зазначити наступне.

Пунктом 56.22 статті 56 Податкового Кодексу України встановлено, що якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Відповідачем зазначено, що при заповненні податкових декларацій за липень 2010 року та серпень 2010 року товариством не було враховано результати планової виїзної перевірки, яка оформлена актом перевірки № 8227/23-1/32008372 від 26.10.2010.

Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, при проведенні позапланової перевірки та винесенні повідомлення-рішення від 03.12.2010 № 0001412304/0, рішення, прийняті відповідачем за актом перевірки № 8227/23-1/32008372 від 26.10.2010 не набули чинності і не могли слугувати підставою для прийняття спірного рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІ-Україна ЛТД" є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .