розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У липні 2012 року ТОВ "Лемтранс" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року позовні вимоги ТОВ "Лемтранс" було задоволено частково. Визнано протиправними дії Луганської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості заявленої ТОВ "Лемтранс", за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Скасовано рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 29.02.2012 № 702190001/2012/000021/2, від 06.03.2012 року № 702190001/2012/000029/2, від 06.03.2012 року № 702190001/2012/000030/2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року апеляційну скаргу Луганської митниці було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі Луганська митниця, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Луганської митниці задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року, укладеного між ТОВ "Лемтранс" (покупець) та ВАТ "Выксунский металлургический завод" (продавець, РФ) в особі ВАТ "ОМК-Сталь", продавець прийняв зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР "Інкотермс 2010" (станція Соловей) залізничні колеса, кількість, строки поставки та ціна яких зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

24.08.2011 року було укладено додаткову угоду № 3 до Контракту № 7К1/70-11 від 23.06.2011 року, відповідно до якої було внесено зміни до п. 4.4 Контракту та викладено його у наступній редакції: "Общей стоимостью Контракта является сумма стоимостей всех подписанных Спецификаций и ориентировочно составляет 24 000 000,00 (двадцать четыре миллиона) доллара США".

30.01.2012 року сторонами Контракту були підписані специфікації:

- № 14, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 1738 штук ціною 595,00 доларів США за штуку;

- № 15, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 2528 штук ціною 595,00 доларів США за штуку та "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 175 мм" кількістю 316 штук ціною 595,00 доларів США за штуку.

Вартість товару була оплачена на користь продавця в 100-відсотковому розмірі шляхом внесення передоплати на підставі рахунку-проформи № 62 від 07.02.2012 року та підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 10.02.2012 року, при цьому передоплата відбувалась водночас за двома Специфікаціями від 30.01.2012 року № 14 та № 15 (рахунок-проформа № 61 від 07.02.2012 року) на загальну суму 2 726 290,00 дол. США.

В межах виконання зазначеного вище контракту та специфікацій до нього протягом лютого-березня 2012 року позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар "колеса залізничні суцільнокатані".

Для митного оформлення товару позивачем до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації: № 702190001/2012/000723 від 29.02.2012 року, № 702190001/2012/000833 від 06.03.2012 року, № 702190001/2012/000843 від 06.03.2012 року, відповідно до яких вартість товару визначена за першим методом такого визначення (за ціною угоди).

До ВМД № 702190001/2012/000723 від 29.02.2012 року відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: додаткова угода № 3 та № 4, специфікація № 15, лист ОАО "ОМК-Сталь" № АКД-ТО Р/84-02/26997, паспорт якості № 836, розрахунок-проформа № 61 та № 62, угода б/н.

Посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до п.11 ПКМУ від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) ; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно п.4.2. контракту; інші документи за бажанням декларанта.

На зворотному боці декларації митної вартості 29.02.2012 року декларант зазначив, що надати інші додаткові документи у визначений законодавством 10-денний термін неможливо.

29.02.2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 702190001/2012/000021/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, та видано картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України № 702190001/2/00074.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач подав нову ВМД № 702190001/2012/000765 від 02.03.2012 зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД, з подальшою можливістю підтвердження заявлених позивачем в митній декларації митної вартості в термін 90 днів.

До ВМД № 702190001/2012/000833 від 06.03.2012 року відповідно до відомостей графи 44 були надані: специфікація №15, додаткова угода № 3 та № 4, паспорт якості № 854, рахунок-проформа № 62, угода б/н, лист ОАО "ОМК-Сталь" № АКД-ТОР/84-02/26997, рахунок-проформа № 61, паспорта якості №№ 887, 888, 899.

Посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) ; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно пункту 4.2 контракту; інші документи за бажанням декларанта.

06.03.2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 702190001/2012/000029/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості, та видано картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України № 702190001/2/00082.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач оформив нову ВМД № 702190001/2012/000855 від 07.03.2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету, наведений в графі 47 ВМД.

До ВМД № 702190001/2012/000843 від 06.03.2012 року відповідно до відомостей у графі 44 були надані: додаткові угоди № 3 та № 4, паспорт якості № 951, рахунок-проформа № 62, угода б/н, лист ОАО "ОМК-Сталь" № АКД-ТОР/84-02/26997, рахунок-проформа № 61.

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі "для відміток митного органу" посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) ; інформацію щодо факторів, що мали вплив на зниження цін на товари згідно пункту 4.2 зовнішньоекономічного договора і інформацію щодо вартості ідентичних та/або подібних товарів у країні експортера, інші документи за бажанням декларанта.

06.03.2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 702190001/2012/000030/2, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості.

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою позивач оформив нову ВМД № 702190001/2012/000858 від 07.03.2012 року зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, є: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митні органи у відповідності до статті 41 Митного кодексу України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Згідно із статтею 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України у Постанові № 339.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до частини 4 статті 266 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (981_003) (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до п. 2 Постанови КМ України № 339, контроль за правильністю визначення митної вартості здійснюється не виключно шляхом проведення порівняння цін з інформацією цінової бази, а комплексно з перевіркою документів, усного опитування посадових осіб підприємства, консультацій з декларантом, митного огляду товарів, контролю наявності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, контролю поданих для підтвердження заявленої митної вартості документів на наявність відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну товару, вивчення маршруту транспортування товарів, вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості тощо.

У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (981_003) (ГААТ). Згідно до частини 2 статті VII ГААТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно із статтею 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (1766-2006-п) .

Згідно із статтею 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) передбачає, що, окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Відповідно до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) , якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 Митного кодексу України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 4 статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; положень4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Враховуючи, що декларантом були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов'язань, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані, суди дійшли вірного висновку, що рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 29.02.2012 року № 702190001/2012/000021/2, від 06.03.2012 року № 702190001/2012/000029/2, від 06.03.2012 року № 702190001/2012/000030/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Луганської митниці - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.