розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправною відмову в зарахуванні до його пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи в Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 тресту "Укрметалургремонт" з 01.11.1987 по 07.07.1994 до пільгового стажу за Списком № 2 та відповідно призначені пенсії позивачу. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зарахувати період роботи позивача в Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 тресту "Укрметалургремонт" з 01.11.1987 по 07.07.1994 до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити з 10 вересня 2013 року ОСОБА_2 пенсію згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2 з 14.06.1984 був прийнятий на роботу монтажника 4 розряду, постійно зайнятого на ремонті металургійного обладнання на дільниці № 2 Спеціалізованого тресту "Укрметалургремонт" Криворізького спеціалізованого управління № 1, з 01.11.1987 професія монтажника була перейменована на "монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій за 4 розрядом, постійно зайнятих на ремонті металургійного обладнання", з якої 07.07.1994 у позивач був звільнений за власним бажанням.

Також, відповідно до уточнюючої довідки № 39 від 10.09.2013, виданої Криворізьким акціонерним товариством відкритого типу "Металургремонт-1" зазначено, що з 14.06.1984 по 31.10.1987 ОСОБА_2 працював монтажником, а з 01.11.1987 по 07.07.1994 - монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій з повним робочим днем та був зайнятий на ремонтах металургійного обладнання в доменних, сталеплавильних і прокатних цехах комбінату "Криворіжсталь". Зазначена професія на підставі списків, затверджених постановами: Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (v1173400-56) , Ради Міністрів України від 26.01.1991 № 10 (va010400-91) та від 11.03.1994 № 162 (162-94-п) віднесена до професій передбачених Списками № 2. В даній довідці вказано, що вищеназвані обставини підтверджені атестацією робочих місць наказом № 525 від 09.12.1994 по комбінату "Криворіжсталь", а також особовою карткою форми Т-2, штатним розписом, табелями обліку робочого часу, технологічним процесом.

10 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Проте ОСОБА_2 було відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 01.11.1987 по 07.07.1994 до пільгового стажу за Списком № 2 та зазначено, що він не має права на призначення пенсії згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було безпідставно не зараховано до пільгового стажу спірний період роботи позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено факт роботи позивача повний робочий день на посадах, що віднесені до Списку№ 2.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було досліджено та надано належної оцінки факту щодо атестації робочого місця, на якому працював позивач.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМ України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (v0041205-92) .

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію; рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року № 21-519а14.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період його роботи з серпня 1992 року по липень 1994 року.

Пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці № 442 встановлено, що проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років

Водночас судами попередніх інстанцій не було встановлено коли вперше після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) , була здійснена атестація на підприємстві де працював позивач.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.