розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаського міського голови на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаського міського голови, Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральних збитків та плати за юридичні послуги,

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаського міського голови, Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про скасування розпорядження Черкаського міського голови від 18 травня 2007 року № 95-р(к), стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральних збитків та плати за юридичні послуги.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 квітня 2009 року позов задоволено частково, скасовано розпорядження Черкаського міського голови від 18 травня 2007 року № 95-р(к); стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 травня 2007 року по 22 лютого 2008 року в сумі 30 919,20 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким скасовано розпорядження Черкаського міського голови від 18 травня 2007 року № 95-р(к); поновлено позивача на роботі на посаді начальника управління освіти Черкаського міськвиконкому; стягнуто з виконавчого комітету Черкаської міської ради середній заробіток з 18 травня 2007 року по 21 квітня 2009 року в сумі 111 309 грн.; стягнуто з Черкаського міського голови ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2014 року постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 квітня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18 травня 2007 року № 95-р(к) про звільнення ОСОБА_2 відповідно до п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Поновлено позивача на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради з 18 травня 2007 року. Стягнуто з виконавчого комітету Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2010 по 08.10.2014 у розмірі 83624,59 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Черкаський міський голова посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2 з липня 2002 року працював на посаді начальника управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради.

12 березня 2007 року директором Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 25 Братко В.М. направлено до начальника управління освіти виконавчого комітету Черкаської міської ради повідомлення № 69, що в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок відмови функціонування нирок (діагноз-менінгококкцемія) померла учениця 3-А класу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

20 березня 2007 року до адміністрації Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 25 надійшло звернення батьків учнів 1-11 класів з проханням закрити школу на карантин на декілька днів та провести за цей час повну дезінфекцію класних кімнат та шкільних приміщень. Крім того, у зверненнях зазначено, що в разі не виконання їх умов, з 21.03.2007 вони не пустять дітей до школи.

20 березня 2007 року директором Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 25 Братко В.М. на адресу ОСОБА_2 надіслано лист вих. № 77, в якому зазначено, що за період з 12.03.2007 по 20.03.2007 з причини батьківського реагування на факт наявності вірусу відвідування школи учнями становила близько 50% від їх загальної чисельності у зв'язку з чим він просить ввести карантин в установі освіти з 22.03.2007 по 25.03.2007.

ОСОБА_2 погодив вимоги директора Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 25, у зв'язку з чим, наказом директора Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 25 "Про стабілізацію санітарно - епідеміологічної ситуації та зняття психологічної напруги в навчальному закладі" № 50 від 21 березня 2007 року призупинено навчання з 22.03.2007 по 25.03.2007.

З метою встановлення законності та правомірності дій керівництва освіти міськвиконкому щодо погодження начальником цього управління ОСОБА_2 призупинення занять в період з 22 по 25 березня 2007 року у ЗОШ 1-Ш ступенів № 25 м. Черкаси у зв'язку з захворюванням дітей на менінгококову інфекцію та можливого перевищення при цьому ним своїх повноважень розпорядженням від 23.03.2007 № 83-р призначено службове розслідування.

27 березня 2007 року прокурором Придніпровського району м. Черкаси на адресу міського голови направлено постанову про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника управління освіти Черкаського міськвиконкому ОСОБА_2 за неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків, перевищення ним своїх повноважень щодо призупинення занять в ЗОШ 1-Ш ступенів № 25 м. Черкаси. В результаті проведення службового розслідування встановлено, що заняття в зазначеній школі призупинено наказом директора цієї школи за погодженням з начальником управління освіти міськвиконкому ОСОБА_2 Внаслідок таких дій начальника управління освіти міськвиконкому ОСОБА_2 працівники Черкаської міської СЕС, які не мали адрес учнів, повинні були встановлювати адреси і відвідувати дітей за місцем їх проживання.

Розпорядженням Черкаського міського голови "Про звільнення ОСОБА_2" № 95-р від 18.05.2007 позивача звільнено з займаної посади.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення ОСОБА_2 відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України є передчасним та необґрунтованим, оскільки в діях позивача були відсутні ознаки одноразового грубого порушення службових обов'язків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законі про працю України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Вимогами статті 148 цього Кодексу передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно з положенням пункту 27 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 (v0009700-92) на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законі про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, обґрунтовано виходили з відсутності підстав для звільнення позивача з роботи, оскільки призупинення занять у школі не могло вплинути на хід протиепідемічних заходів, а тільки сприяло уникненню розповсюдження хвороби серед учнів навчального закладу.

Більш того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач, даючи згоду на призупинення занять у школі, виходив з необхідності зняти соціальну напругу в школі, запобігти поширенню інфекції на інших осіб, тобто виходив з інтересів школярів, їх батьків, працівників та керівництва школи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо обґрунтованості скасування розпорядження виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18 травня 2007 року № 95-р(к) про звільнення ОСОБА_2 та поновлення його на займаній посаді.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законі про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Черкаського міського голови залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Черкаського міського голови, Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральних збитків та плати за юридичні послуги - без змін.