розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014

у справі № 804/4916/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроклінер"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроклінер" звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001452204 від 24.03.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ "Дніпроклінер" за січень 2014 року, складено акт № 863/2204/37071009 від 27.02.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 "а", "б" ст. 200 Податкового кодексу України, що зумовило завищення підприємством залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року по у розмірі 621 227 грн.

Підставою для такого висновку став акт камеральної перевірки № 304/2204/37071009 від 29.01.2014 ТОВ "Дніпроклінер", з посиланням на порушення п. 102.5 ст. 102 та п. 200.4 "б" ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року по рядкам 21 "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" (рядок 21.2 значення рядка 24 декларації попереднього звітного періоду) - залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року, червень 2012 року у сумі 621 227 грн. без врахування значення рядка 21.3 при визначенні рядка 21.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.03.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001452204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 621 227 грн.

Також судами встановлено з підтвердженням матеріалами справи, що 05.07.2010 між ТОВ "Дніпроклінер" та ТОВ "Ліго-Сервіс" був укладений договір купівлі-продажу № 050710/Д-1, відповідно до якого ТОВ "Дніпроклінер" були придбані три дорожні пилососи загальною вартістю 3 909 000 грн., в тому числі ПДВ 651 500 грн. Придбані товари отримані позивачем 21.07.2010 та 20.08.2010 згідно актів прийому-передачі до договору № 050710/Д-1, оплата здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 05.07.2010.

05.07.2010 ТОВ "Ліго-Сервіс" була виписана податкова накладна № 37 на суму 3 909 000 грн., згідно якої у позивача виникло право на податковий кредит, який відображений в декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Крім того, 05.07.2011 позивач придбав додаткове устаткування до дорожніх пилососів, а саме поливомиюча МДК-1А, та на підставі виставленого рахунку СФ-0000095 від 04.07.2011 сплатило на користь ТОВ "Ліго-Сервіс" 239 120 грн., в тому числі ПДВ 39 853,33 грн.

05.07.2011 ТОВ "Ліго-Сервіс" була виписана податкова накладна № 2 на суму 39 853,33 грн., згідно якої у позивача виникло право на податковий кредит в розмірі 39 853,00 грн., який був відображений в декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Відповідно до даних податкової звітності за податкові періоди за квітень 2011 року, червень 2012 року, серпень 2013 року, що позивач не подавав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, не відображав про таке своє рішення у звітній декларації та не складав розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пп. 4.6.7 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 (z0197-11) , визначено порядок заповнення рядку 21.3 декларації по податку на додану вартість в разі збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .