Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 13 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області на вирок щодо ОСОБА_5

Вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, неодноразово судимого,

засуджено за ст. 395 КК України на 1 місяць арешту;

за ч.2 ст. 342 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 1 рік і 1 місяць позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання на іспитовий строк 1 рік та покладено відповідні обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 засуджений за те, що він, будучи особою, щодо якої постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 5 лютого 2009 року було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців з накладенням на нього певних обмежень, після постановлення на адміністративний облік у Дворічанському РВ ГУ МВСУ у Харківській області умисно з метою ухилення від адміністративного нагляду без дозволу 3 березня 2009 року залишив місце свого постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 та виїхав за межі району у селище Білий Колодязь Волочанського району Харківської області, де перебував до 9 квітня 2009 року до моменту виявлення працівниками міліції факту ухилення від адміністративного нагляду.

Крім того, 21 квітня 2009 року ОСОБА_5, керуючи мопедом "Альфа" у стані алкогольного сп’яніння, та, рухаючись по вул.Перемоги у с.Таволжанка у напрямку центру села, порушував Правила дорожнього руху України (1094-93-п) , створюючи небезпеку нанесення травм перехожим, у зв’язку з чим дільничний інспектор міліції ОСОБА_6, будучи при виконанні службових обов’язків у форменому одязі, зупинив засудженого. На законні вимоги ДІМ припинити вчинювати правопорушення, ОСОБА_5 намагався втекти від останнього, при цьому нецензурно висловлюючись на його адресу. ОСОБА_6 наздогнав ОСОБА_5, повторно пред’явив йому вимоги припинити правопорушення, прослідувати з ним у Дворічанську ЦРЛ для встановлення ступеню алкогольного сп’яніння та у Дворічанський РВ ГУ МВСУ для притягнення до адміністративної відповідальності, однак засуджений вчинив активний фізичний опір представнику правоохоронного органу, а саме відштовхував ОСОБА_6 від себе та схопив останнього за формений одяг, внаслідок чого відірвав погон від форменої куртки.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених засудженим злочинів та його особі внаслідок м’якості. Зокрема, зазначає, що поза увагою суду залишилася обтяжуюча покарання обставина – рецидив злочинів. Вважає, що призначення засудженому покарання, не пов’язаного з позбавлення волі, суперечить вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора Апанаскович Л.В., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікація його дій у касаційному поданні не оспорюється.

Як видно із змісту вироку, обираючи покарання засудженому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини справи і призначив покарання у межах санкцій законів, за якими він засуджений.

В той же час, суд звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України. При цьому не врахував у повній мірі конкретних обставин даної справи. Зокрема, не надано оцінку тому, що, останній неодноразово був засуджений, після відбуття покарання у виді позбавлення волі систематично вчиняв адміністративні правопорушення, у зв’язку з чим попереджався про недопустимість антигромадської поведінки, однак, належних висновків не зробив, внаслідок чого щодо нього було встановлено адміністративний нагляд, від якого він також умисно ухилився. Крім того, Лелюк, будучи в стані алкогольного сп’яніння, керував транспортним засобом, створюючи небезпеку для оточуючих, а також вчинив умисний злочин щодо працівника правоохоронного органу, який висував щодо нього законні вимоги припинити протиправну поведінку. Тому, рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим.

Отже, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, на підставі ч.1 ст. 398 КПК України, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд. Якщо при новому розгляді підтвердиться об’єм обвинувачення, пред’явленого засудженому раніше, то рішення про застосування ст. 75 КК України щодо нього слід вважати таким, що не відповідає вимогам кримінального закону внаслідок м’якості.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 20 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.