Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 травня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_7 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 28 січня 2010 року.

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 9 листопада 2009 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, раніше судимий, останній раз 9 вересня 2004 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 296 та на підставі ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнений 21 квітня 2009 року за відбуттям строку покарання,-

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, працюючий, раніше не судимий,-

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із засуджених солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 500 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Судом також постановлена окрема постанова на адресу прокурора Кіровоградського району, у якій порушується питання про перевірку наявності в діях свідка ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ст. 384 КК України.

Як визнав встановленим суд, 25 червня 2009 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на АДРЕСА_1, за детально наведених у вироку обставин, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_8, в результаті якого заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я і заволоділи його майном та грошима на загальну суму 1 074 гривні 10 копійок.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 28 січня 2010 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначений вирок районного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у частині призначеного їм покарання скасовано та постановлено за ч. 2 ст. 187 КК України призначити: ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю; ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

У решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду та перекваліфікацію дій ОСОБА_5 із ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України з призначенням покарання у межах санкції цієї статті. При цьому, даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, вказує, що ОСОБА_5 заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, під час обопільної бійки, яка виникла на ґрунті особистих стосунків. Про те, що ОСОБА_6 заволодів грошима та мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_5 дізнався вже після того, як вони залишили місце події.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засудженого ОСОБА_5 містяться аналогічні обґрунтування, але ставиться питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд в іншому складі суду. При цьому засуджений вказує на те, що апеляційний суд при розгляді справи проявив упередженість та необ'єктивність, що пов'язано з тим, що родич потерпілого є суддею апеляційного суду Кіровоградської області. Крім того, засуджений посилається на те, що призначене йому покарання є надто суворим та обране апеляційним судом без врахування даних про його особу, зокрема того, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, працював, позитивно характеризується, має на утриманні матір пенсійного віку, добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду.

За змістом касаційної скарги та доповнень до неї засудженого ОСОБА_6 у ній міститься прохання про прийняття касаційною інстанцією законного рішення. При цьому, даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, засуджений вказує, що не мав мети заволодіння майном потерпілого та не домовлявся про це з ОСОБА_5 Стверджує, що, коли між потерпілим та ОСОБА_5 почалася бійка, то він побачив на землі мобільний телефон та гроші, які забрав собі, а потім з метою захисту ОСОБА_5 завдав потерпілому декілька ударів. Про те, що він знайшов гроші та мобільний телефон, повідомив ОСОБА_5 вже після того, як вони залишили місце події. Вважає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційні скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину, з яким погодився й апеляційний суд, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самих засуджених, які не заперечували факту побиття потерпілого ОСОБА_8 та заволодіння його мобільним телефоном і грошима; на показаннях потерпілого ОСОБА_8 про те, що до нього одразу підійшли обидва засуджених та несподівано почали почергово завдавати удари руками й ногами в різні частини тіла. Коли він впав на землю, то відчув як з обох кишень штанів майже одночасно витягнули мобільний телефон та гроші в сумі близько 500 гривень. На його прохання повернути викрадене, засуджені продовжили його бити; на показаннях свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві, який підтверджував, що потерпілого били обидва засуджених; показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили, що після подій бачили ОСОБА_5, у якого бив розбитий ніс, і який про обставини отримання цього тілесного ушкодження не розповідав; на показаннях свідка ОСОБА_14 про те, що викрадений у потерпілого мобільний телефон їй додому принесла ОСОБА_15 та попросила його зарядити, але через деякий час цей телефон був вилучений працівниками міліції, що узгоджується з даними протоколу виявлення та вилучення мобільного телефону; на даних протоколу огляду місця події, відповідно до яких на місці події був виявлений ланцюжок з жовтого металу, який належав потерпілому; на даних протоколів відтворення обстановки й обставин події за участю обвинувачених та потерпілого, під час яких вони підтвердили обставини розвитку події; на даних висновку судово-медичної експертизи, згідно з якими у потерпілого були виявлені легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, які могли утворитися за обставин, на які посилалися як обвинувачені, так і потерпілий при проведенні відтворення обстановки й обставин події; на даних висновку судово-товарознавчої експертизи щодо вартості викраденого у потерпілого мобільного телефону та інших доказах.

Висновку про те, що засуджені діяли за попередньою змовою групою осіб з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння майном потерпілого, суд дійшов на підставі аналізу наведених показань потерпілого ОСОБА_8, достовірність яких сумніву не викликає, оскільки вони носять послідовний характер та підтверджуються іншими доказами по справі, а також на підставі оцінки дій самих засуджених, які носили спільний та узгоджений характер. При цьому кожний з них виконував ту частину із загального обсягу дій, який вони вважали необхідним для реалізації цього умислу. За таких обставин, для кваліфікації дій засуджених немає значення, хто з них і яку конкретну кількість ударів завдав потерпілому, і у кого конкретно знаходились та були в послідуючому вилучені викрадені речі.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність між потерпілим ОСОБА_8 та засудженим ОСОБА_5 особистих стосунків, на ґрунті яких і відбувся між ними конфлікт, до якого пізніше приєднався ОСОБА_15, який, скориставшись бійкою, самостійно таємно заволодів мобільним телефоном та грошима потерпілого, як про це йдеться у касаційних скаргах, по справі не встановлено.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 9 постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року (v0010700-09) до насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я відноситься умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Отже, суд належно оцінив сукупність наведених доказів і правильно кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 187 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 із ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, а засудженого ОСОБА_6 із ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, як про це йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Перевіркою матеріалів справ не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, та дані, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимими зібрані у справі докази. Не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Посилання засудженого ОСОБА_5 на те, що апеляційний суд при розгляді справи проявив щодо нього необ'єктивність та упередженість у зв'язку з тим, що родич потерпілого є суддею апеляційного суду, є безпідставними, оскільки у касаційній скарзі не зазначено прізвище цієї особи і яке вона має відношення до складу суддів, які розглядали цю справу, та яким чином могла впливати на прийняте рішення.

Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та обране з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, даних про його особу, зокрема, те, що він раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.

Отже, з урахуванням наведеного, суд призначив ОСОБА_6 необхідне й достатнє покарання для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, мотивуючи призначення покарання засудженому ОСОБА_6, апеляційний суд послався на те, що він у вчиненому не розкаявся та не відшкодував завдану потерпілому шкоду.

Ці посилання апеляційного суду підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку як такі, що відповідно до вимог кримінального закону не впливають на вирішення питання про призначення покарання.

Що стосується призначеного ОСОБА_5 покарання, то колегія суддів вважає, що воно обране апеляційним судом без належного врахування даних про його особу, з яких убачається, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше ні в чому протиправному помічений не був, працював, позитивно характеризувався як за місцем проживання, так і за місцем роботи, має на утриманні мати пенсійного віку, добровільно частково відшкодував потерпілому завдані матеріальні збитки.

У відповідності до ч. 2 ст. 66 КК України колегія суддів вважає можливим визнати обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5, те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, добровільно частково відшкодував потерпілому завдані матеріальні збитки, має на утриманні мати пенсійного віку.

Ураховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, його молодого віку, колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України основне покарання.

На підставі наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 28 січня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з м і н и т и.

Застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України основне покарання до 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_6 не визнав вину та не відшкодував шкоду потерпілому як на обставини, що впливають на призначення покарання.

У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.