Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 11 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 09 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5

Вироком місцевого суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя смт Каланчак

Херсонської області,

раніше судимого 20 листопада 2008 року за ч.2 ст. 263 КК України до 120 годин громадських робіт,

засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 9 днів.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи та періодично з’являтися для реєстрації.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

Як визнав суд, 20 листопада 2008 року ОСОБА_5 будучи засудженим вироком Каланчацького районного суду Херсонської області за ч. 2 ст. 263 КК України до 120 годин громадських робіт, 11 грудня 2008 року був поставлений на облік Каланчацького підрозділу Скадовського МВ КВІ УДДУ ПВП у Херсонській області та йому було роз’яснено порядок й умови відбування покарання і попереджено про відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт. Цього ж дня ОСОБА_5 був направлений до Каланчацької селищної ради де з 12 по 29 грудня 2008 року відпрацьовував громадські роботи, однак із 30 грудня 2008 року до роботи не з’явився, причин неявки не повідомив. 30 січня 2009 року ОСОБА_5 знову було попереджено про відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт, проте у лютому та березні 2009 року засуджений не приступив до громадських робіт, на виклики не з’являвся, змінив місце проживання, виїхавши до м. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, чим ухилився від відбування решти 72 годин громадських робіт.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та призначення винному м’якого покарання. Прокурор зазначає, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що ОСОБА_5 має бути призначено покарання, яке належить відбувати реально.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сенюк В.О. про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі справи видно, що ОСОБА_5 визнаний винним в ухиленні від відбування громадських робіт.

Призначаючи покарання за цей злочин, суд, урахував те, що ОСОБА_5 у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Саме ці обставини за переконанням суду свідчили про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, тому призначив йому покарання у виді обмеження волі та звільнив від його відбування на підставі ст. 75 КК України.

Однак, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим у ст. 65 КК України.

Рішення суду про звільнення винного від відбування покарання з випробуванням, належним чином не вмотивоване, є передчасним та постановлене без урахування конкретних обставин справи.

Зокрема, суд не достатньо врахував те, що ОСОБА_5 раніше судимий, характеризується посередньо, а також і те, що будучи засудженим до покарання у виді виправних робіт, ухилявся від його відбування, а рішення суду про звільнення його від відбування покарання не може вказувати, що така міра покарання є достатньою та необхідною для виправлення ОСОБА_5

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, не відповідає даним про особу засудженого внаслідок м’якості, про що обґрунтовано стверджується у касаційному поданні. А тому вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв`язку із м’якістю призначення покарання.

При новому судовому розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_5 з дотриманням чинного законодавства. У разі доведеності винуватості, суд має прийняти законне та обґрунтоване рішення в частині призначення покарання. Крім того, судом обов’язково мають бути враховані доводи касаційного подання прокурора та призначено покарання, яке було б достатнім для виправлення винного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 9 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суддів.