розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області правонаступника Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - ДПІ) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 818/3201/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-профіль" (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000082260/3773, № 00000102260/3771, № 0000092260/3772 від 23.01.2013 року в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

18 вересня 2013 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000082260/3773, № 00000102260/3771, № 0000092260/3772 від 23.01.2013 року в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, у розмірі 307 414,16 грн., скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 15.11.2012 року до 26.12.2012 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2011 року до 30.09.2012 року, за наслідками якої 3.01.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 14.1.41, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228, 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п.,п. 138.1, 138.8 ст. 138, пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 90 585,00 грн., а також у порушення пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14, п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 214 665,00 грн.

23 січня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000082260/3773 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 99 921,00 грн., № 00000102260/3771 щодо зменшення від'ємного значення з податку на прибуток, у розмірі 723 519,00 грн., № 0000092260/3772 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 321 997,50 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п. 138.8 ст. 38 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року (z0751-99) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2.11.1999 року за № 751/4044 (z0751-99) ) (далі - Положення), придбані (отримані) чи виготовлені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, придбаних за плату, відповідно до п. 9 вказаного Положення, є собівартість запасів.

Згідно з п. 14 Положення не включаються до первинної вартості запасів, а відносяться до витрат того періоду, в якому вони були понесені (встановлені), зокрема витрати на збут.

Витратами на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, відповідно до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України є, зокрема, е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Таким чином, в бухгалтерському обліку придбаний товар/ послуга відображається, виходячи з його собівартості, яка не включає витрати на транспортування товару.

Суди встановили, що 29.05.2010 року між Товариством та ПБОЮЛ Садовая О.В. був укладений договір № 05, відповідно до якого Товариство реалізувало придбаний у ТОВ "Алюміній-Сервіс-Індустрія" товар (пресовий інструмент), що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

14 лютого 2011 року, 19 жовтня 2011 року, 14 березня 2011 року між Товариством та ЗАО "Протон-Электротэкс" (Росія), ОАО "МАЗ" (Республіка Білорусь, м. Мінськ), ООО "Завод автомобильных прицепов и кузовов "МАЗ-КУПАВА" (Республіка Білорусь, м. Мінськ), були укладені контракти № 14-02/11, № 19-10/11, № 01-03/11 згідно з яким Товариство реалізувало придбаний у ТОВ "Алюпро" товар (профілі алюмінієві), що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За нульовою ставкою відповідно до положень пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються, зокрема, операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Суди правильно зазначили, що податковий орган помилково зазначив про збитковість операцій у зазначеному періоді, оскільки до ціни придбаного товару включений податок на додану вартість, а при реалізації товару на експорт - застосована ставка податку на додану вартість 0%.

У період з 1.10.2011 року до 30.09.2012 року Товариство надавало послуги з переробки давальницької сировини та реалізації товарів відповідно до умов договорів № АЛ/03-2012 від 26.03.2012 року, № 215 від 11.01.2010 року, № АП/06-2010 від 1.06.2010 року, укладених з ТОВ "Алюпро" та ТОВ "Алюмет".

Відповідно до пп. 14.1.41 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України давальницька сировина - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" (327/95-ВР) .

Таким чином, відповідно до положень податкового законодавства до операцій з давальницькою сировиною застосовуються загальні правила оподаткування, крім вказаних операцій у зовнішньоекономічних відносинах.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 с. 201 Податкового кодексу України (2755-17) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що дохід, отриманий від реалізації послуг по переробці давальницької сировини по вищевказаним договорам є нижчим, ніж витрати, пов'язані з переробкою давальницької сировини.

Суди обґрунтовано зазначили, що у акті перевірки податковий орган помилково посилається на порушення Товариством вимог пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, оскільки зазначений підпункт не може бути застосований до господарських операцій Товариства з ТОВ "Алюмет" та ТОВ "Алюпро" з тих підстав, що ст. 153 Податкового кодексу України застосовуються виключно для оподаткування операцій із пов'язаними особами.

Товариство у відповідності до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не є пов'язаними особами з ТОВ "Алюмет", ТОВ "Алюпро", а тому висновки податкового органу про завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток є необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.