Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми "ФАРМАКОМ"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014

у справі № 820/17213/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми "ФАРМАКОМ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу,-

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з надходження на адресу ДПІ у Московському районі м. Харкова акта "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Таміла" № 497/20-23-22-01-05/38743677, який свідчить про можливі порушення ТОВ виробничо-торгівельна фірма "Фармаком" податкового законодавства, податковим органом на адресу позивача був складений та направлений запит "Про надання інформації та її документального підтвердження" від 26.08.2014 № 6012/10/20-34-22-01-03.

Для надання вказаної інформації встановлено 10-денний термін.

Факт отримання письмового запиту податкового органу про надання інформації представником позивача не заперечується.

В засіданні суду першої інстанції представник позивача пояснив, що 09.09.2014 надав відповідь на запит № 6012/10/20-34-22-01-03 від 26.08.2014, у якій відмовив відповідачу у наданні вказаних у вищезазначеному запиті документів за тих підстав, що у запиті відповідача відсутні, визначені законодавством, підстави для його надіслання, що, на думку позивача, може бути кваліфіковано виключно як відсутність нормативного обґрунтування витребування інформацій та її документального підтвердження.

Матеріалами справи свідчать, що ТОВ ВТФ "Фармаком" скористалось своїм правом, передбаченим пп. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, та не допустило орган державної податкової служби до проведення перевірки, внаслідок чого було складено акт про недопущення до проведення перевірки ТОВ ВТФ "Фармаком" від 06.10.2014 № 992/20-34-22-01-05/30590731.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність винесення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області наказу № 1493 від 06.10.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВТФ "Фармаком", відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно зі статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами, суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України (2755-17) випливає, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки, як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: - встановлення підстав для проведення перевірки; - прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; - вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; - оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.

Так, на етапі встановлення підстав для проведення позапланової перевірки з мотивів можливого порушення платником податків вимог законодавства контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків запит, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, відповідь на який має бути подана протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України). Залежно від наявності або відсутності відповідної відповіді та її змісту може бути зроблено висновок про необхідність проведення перевірки. Оцінює зміст відповіді платника податків орган доходів і зборів. Проте, платник податків може не погодитися з висновком контролюючого органу, вважаючи, що запит було надіслано безпідставно, або що його відповідь на запит є вичерпною і не потребує проведення передвіки викладених у ньому даних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначений наказ було прийнято відповідачем за наявності обставин, з якими положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України пов'язують можливість призначення та проведення перевірки.

Разом з тим, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, не звернули увагу на те, що оцінку правомірності наказу на проведення податкової перевірки варто надавати із урахуванням того, чи є достатнім зміст наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

Таким чином, суди не дослідили питання про те, чи можна зі змісту спірного наказу ідентифікувати фактичну підставу для проведення спірної перевірки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми "ФАРМАКОМ" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.