Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Сіроша М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року

та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року

по справі № 825/1308/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 0000981730.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року у даній справі відмовлено у задоволенні позову з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Ніжинською ОДПІ Чернігівської області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 17.09.09 р. по 31.12.11, за результатами якої складено акт від 03.12.12 р. № 1285/17/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.12 р. № 0000981730, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 37276 грн., в т.ч. основний платіж - 35 370 грн. та 1 906 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: підпункту 2 пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2,183.10 статі 183, підпункту "б" пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 200, пункту 201.14, 201.15 статті 201, пункту 202.1 статті 202, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового Кодексу України (2755-17) , внаслідок неподання до 10.01.2011 року до податкового органу заяви про реєстрацію платником ПДВ, що призвело до заниження ПДВ в сумі 35 370 грн., у т.ч. за січень 2011 року в сумі 2 246 грн., за лютий 2011 року в сумі 7 616 грн., за березень 2011 року в сумі 3403 грн., за квітень 2011 року в сумі 2737 грн., за травень 2011 року в сумі 7670 грн., за червень 2011 року в сумі 4758 грн., за липень 2011 року в сумі 1932 грн., за серпень 2011 року в сумі 2340 грн., за вересень 2011 року в сумі 488 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1532 грн., за листопад 2011 року в сумі 204 грн., за грудень 2011 року в сумі 444 грн., а також внаслідок неподання до податкового органу податкових декларацій з ПДВ за січень-грудень 2011 року, що призвело до застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідному розмірі.

Такий висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_3 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування за період 01.01.10 р. по 31.12.10 р. сукупно перевищила дохід у 300000 грн., у зв'язку з чим мала подати до податкового органу заяву про реєстрацію платником ПДВ.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що відповідно до використаних в ході перевірки: книг обліку доходів та витрат, банківських виписок, звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи платника єдиного податку, в яких відображається обсяг виручки за звітний період встановлено, що за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 (включно) ФОП ОСОБА_3 отримано 427 463,00 грн. доходу від здійснення господарської діяльності.

При цьому, станом на 01.01.2011 ФОП ОСОБА_3 не була платником єдиного податку, у зв'язку з чим податковим органом наголошено на тому, що перевіркою встановлено таке: за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 загальна сума від здійснення операцій з поставки послуг нарахована (сплачена, надана) ФОП ОСОБА_3 протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 300 000,00 грн. на суму 127 463,00 грн.

На підставі вищевикладеного в Акті перевірки зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_3 відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України була зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у Ніжинській ОДПІ, а також про порушення платником податку п. 183.1 та п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України щодо не подання до 10.01.2011 (включно) до Ніжинської ОДПІ відповідної заяви про реєстрацію платником ПДВ, у зв'язку з чим платником податку занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в розмірі 35 370,00 грн. з розрахунку до суми обсягу реалізації послуг за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (включно) (176 849,82 грн. сума оприбуткованих в касі платника та на розрахунковий рахунок).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій погодились із висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. І оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 та пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу, тому для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку (пп. 2 п. 180.1 ст. 180 Кодексу).

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного до 2011 року та на момент здійснення позивачем господарської діяльності, за результатами якої контролюючим органом встановлені відповідне перевищення суми у 300000 грн.) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому абзацом другим пункту 9.4 ст. 9 зазначеного Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Згідно з пп. "а" п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Аналогічні норми закріплені і в Податковому кодексі України (2755-17) , який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 зазначеного Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. п. 183.1, 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Підпунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 18 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (у відповідній редакції), особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

За таких умов, податковий орган помилково тлумачить приписи "Перехідних положень", як безумовний обов'язок позивача зареєструватися та сплачувати податок на додану вартість одночасно з відмовою від спрощеної системи оподаткування. Оскільки, зміст самої норми свідчить на користь висновку, що реєстрація платника податку на додану вартість має відбуватись з урахуванням вимог п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, який передбачає сукупне перевищення обсягу оподаткованих операцій у 300 000 грн. з моменту переходу на загальну систему оподаткування.

Також відповідно до частини 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , чинного у період спірних правовідносин, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, а отже, суму передбачену підпунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід відраховувати лише з моменту, коли платник податків припиняє діяльність у межах спрощеної системи оподаткування.

В ході судового розгляду також встановлено, що на підставі наданих на перевірку позивачем - книги обліку доходів і витрат для підприємців, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, банківських виписок, квитанцій, актів виконаних робіт, податкової декларації про майновий стан і доходи - обсяг реалізації послуг за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (включно) склав 176 849,82 грн. (сума оприбуткованих в касі платника та на розрахунковий рахунок), спору щодо якої між сторонами немає.

Таким чином, доводи контролюючого органу, з якими погодились суди, стосовно наявності підстав, відповідно до вимог ст. 183 Податкового кодексу України, щодо обов'язкової реєстрації позивача як платника податку на додану вартість та, відповідно, обов'язку подавати податкові декларації з податку на додану вартість у зв'язку з отриманням за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 ФОП ОСОБА_3 427463,00 грн. доходу від здійснення господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування є безпідставними.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року по справі № 825/1308/13-а.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 0000981730.

Справу повернути до суду першої інстанції.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239 КАС України.