за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб - Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 10 протоколу № 19 від 18 травня 2015 року засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 18 травня 2015 року щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який 20 лютого 2007 року отримав інвалідність ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року (499-2008-п) та надіслати вищезазначене рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видачі наказу про виплату даної допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України в місячний строк з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1807/15-а подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, у період з 21 липня 1986 року по 12 січня 1989 року на посаді старшини роти у військовому званні прапорщика проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан та, виконуючи 16 січня 1987 року бойове завдання, отримав контузію.

В подальшому 20 лютого 2007 року позивач пройшов медико-соціальну експертизу, якою визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

У зв'язку з відсутністю рішення Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом, за результатами розгляду якого постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Однак, розглянувши вищевказану заяву, суб'єктом владних повноважень прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування пункту 10 протоколу № 19 від 18 травня 2015 року та зобов'язання прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, який 20 лютого 2007 року отримав інвалідність ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 10 протоколу № 19 від 18 травня 2015 року засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 18 травня 2015 року щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видачі наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1807/15-а, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

У касаційній скарзі представник Міністерства оборони України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у своїх запереченнях зауважує на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перебуваючи на посаді старшини роти у військовому званні прапорщика, у період з 21 липня 1986 року по 12 січня 1989 року позивач проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан та, виконуючи 16 січня 1987 року бойове завдання, отримав контузію.

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 194 від 23 березня 2006 року встановлено, що мінно-вибухова травма, струс головного мозку (контузія), яка отримана прапорщиком запасу ОСОБА_1, 1964 року народження, згідно з довідкою № 152 від 20 травня 1988 року військової частини № 48059, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Внаслідок проведення 20 лютого 2007 року медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 визначено ІІІ групу інвалідності, яку в подальшому встановлено безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0111233 від 23 травня 2013 року.

У зв'язку з відсутністю рішення Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом, за результатами розгляду якого постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

18 травня 2015 року комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України, складено протокол № 19, пунктом 10 якого позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувала відсутність будь-яких доказів, що підтверджують факт проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема військова служба у Радянській армії, що свідчить про прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Так, правове врегулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) .

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року (v001p710-99) визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Поняття соціального захисту військовослужбовців визначено приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та означає діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року (499-2008-п) , (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 вищевказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 (499-2008-п) року.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 23 травня 2013 року, тобто на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи №№ 21-446а14, 21-135а15 відповідно).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді старшини роти у військовому званні прапорщика, у період з 21 липня 1986 року по 12 січня 1989 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан та, виконуючи 16 січня 1987 року бойове завдання, отримав контузію.

Вищевказані обставини підтверджуються, зокрема, військовим квитком позивача серії НУ № 8491740 від 11 травня 1982 року, довідкою Центрального архіву Міністерства оброни Російської Федерації, висновку про підтвердження служби на пільгових умовах капітану міліції ОСОБА_1, затвердженого заступником начальника УМВС України в Чернігівській області 01 грудня 1999 року, довідкою Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області № 228 від 10 грудня 2013 року, архівною довідкою Федерального державного казенного підприємства "Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації" № 8/107699 від 11 грудня 2013 року, довідкою Сер. МСЕ-ЧНВ № 026881 від 20 лютого 2007 року, довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0111233 від 23 травня 2013 року.

Керуючись пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року (499-2008-п) , Чернігівським обласним військовим комісаріатом сформовано та направлено на адресу Міністерства оборони України висновок № 630 від 14 березня 2014 року разом з необхідними документами стосовно можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

У зв'язку з відсутністю рішення Міністерства оборони України щодо розгляду вищенаведеного висновку, позивач звернувсь до суду з позовом, за результатами розгляду якого постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Проте, комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України, складено протокол № 19 від 18 травня 2015 року, який позивачем оскаржується в частині пункту 10, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, мотивуючи відсутністю будь-яких доказів, що підтверджують факт проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України.

В силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (393-92-п) , для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) , особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Окрім цього, слід зауважити, що всі необхідні документи, визначені пунктом 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги Чернігівським обласним військовим комісаріатом були надані Міністерству оборони України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про безпідставність відмови у призначенні одноразової допомоги за наслідками розгляду відповідної заяви разом із поданими документами, з підстав невідповідності проходження позивачем військової служби у Радянській армії військовій службі у Збройних Силах України.