Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді: Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І. за участю: секретаря - Іванова Д.О.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Михайлюк-Філімонової Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 р.

у справі № 826/11363/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХТК"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій протиправними, скасування рішень про опис майна у податкову заставу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "МХТК" (далі - позивач, ТОВ "МХТК") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання дій протиправними, скасування рішень про опис майна у податкову заставу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2014 р. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ "МХТК" посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

ДПІ у Солом'янському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "МХТК" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.09.2013 року № 1210/26-58-22-03-17/34405192.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток на суму 1 327 200,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 р. № 0005922203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 327 200,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 331 800,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ПП "МТІ" та ПП "Торговий Союз Донбасса" не мали можливості здійснювати (виконувати) роботи у тих обсягах, що відображені позивачем у податковому обліку.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що первинними документами підтверджено реальність виконання умов договорів, укладених між позивачем та контрагентами.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Торговий Союз Донбасса" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.10.2012 № 1/10/12, згідно з умовами якого Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення дослідження кон'юнктури ринку за напрямами, що цікавлять Замовника. Об'єктом аналітичних досліджень за цим договором були поліетилен та поліпропілен різних марок.

Крім того, ТОВ "МХТК" за листопад 2012 року отримано від контрагента ПП "МТІ" поліграфічну продукцію (папки, календарі зі символікою позивача) на суму 2 566 200,00 грн. (без ПДВ) та послуги з розповсюдження цієї продукції на суму 967 200,00 грн. (без ПДВ).

Вказані товари/послуги ТОВ "МХТК" отримано від ПП "МТІ" у межах ряду укладених договорів про надання послуг з друку та розповсюдження листівок, буклетів та інших матеріалів, зокрема, договору від 01.11.2012 № 01/10/1.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Апеляційним судом, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню апеляційним судом підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків щодо відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки правомірності винесення податкової вимоги від 23.05.2014 № 2674-25 та рішення від 23.05.2014 ДПІ у Солом'янському районі про опис майна позивача у податкову заставу.

Також, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "МХТК" щодо визнання протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі по винесенню податкової вимоги від 23.05.2014 № 2674-25, суд апеляційної інстанції не з'ясував в чому саме тут полягає порушене право позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового судового розгляду справи апеляційним судом необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214- 215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

3.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 р. скасувати.

4.Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .