Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.07.2013 № 0001322201, № 0001332201 та № 0001342201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.04.2010 по 31.12.2012, складено акт від 02.07.2013 за № 242/26-56-22-01-03/33786889, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп. 7.4.1, п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 171 557,00 грн. за травень 2012 року, завищення значення рядка 19 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 20 112,40 грн. за грудень 2012 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 24) за грудень 2012 року на суму 234 689,04 грн.; пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.139.1.1. п.139.1. ст. 139, п. 1 п.6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення", п. 144.1 ст. 144, п. 152.10 ст. 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 883 146,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 1 626 236,00 грн.

На підставі акта перевірки, 23.07.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 000132201, яким позивачу збільшено розмір зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 103 932,50 грн.; № 0001342201, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 214 446,00 грн.; № 0001332201, яким зменшено розмір від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість у розмірі 254 801,80 грн.

Скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що договором купівлі-продажу від 04.05.2006, укладеним позивачем з ТОВ "ВКФ "Техносервіс", придбано нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень адміністративно-лабораторного корпусу № 9 б.

З метою проведення реконструкції даного нежитлового приміщення позивачем укладено відповідні договори з ТОВ "БК "Гарант-Сервіс". Після завершення виконання будівельно-монтажних робіт з ремонту та реконструкції нерухомого майна, що призвело до збільшення його реальної вартості, ДП "Гарантія-Торг" проведено незалежну оцінку вартості такого нежитлового приміщення, в результаті чого, позивачем у бухгалтерському обліку приведено вартість основного засобу (об'єкту нерухомого майна) до рівня експертної вартості, згідно звіту ПП ТОВ "Бюро Верітас Україна" від 05.05.2009 про незалежну оцінку вартості нерухомого майна.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 ПК України з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III ПК України (2755-17) застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року (абз. 4 п. 6 наведеного підрозділу "Перехідні положення" ПК України (2755-17) ).

Аналізуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що включення дооцінки до бухгалтерського обліку повинно було здійснюватись за чинними на момент проведення дооцінки правилами, тобто, у порядку, передбаченому Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (z0288-00) .

Крім того, судами встановлено, що при інвентаризації об'єктів основних засобів станом на 01.04.2011 з метою подальшого нарахування амортизації за нормами ПК України (2755-17) , вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів визнається як різниця (переоціненої) вартості об'єкта основних засобів з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо та суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на 01.04.2011.

Стосовно оренди частини житлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. В. Сосюри, в корпусі 5, судами встановлено, що в даному приміщені зберігається придбане ТОВ "Будівельна компанія "Гарант-Сервіс" торгове обладнання, що підтверджується договором № 7-П від 19.12.2006 під час проведення робіт з ремонту та реконструкції нерухомого майна ДП "Гарантія-Торг" та актами приймання-передачі товару. Дане обладнання обліковується на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", субрахунок 15.2, як таке, що придбане та не введене в експлуатацію, що підтверджується Оборотно-сальдовими відомостями ДП "Гарантія-Торг" по рахунку 15.2, по дебету рахунку 15.2 загальна суму за даними бухгалтерського обліку становить 815 440,56 грн.

Також, слід зазначити, що судами правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на неправомірність орендування приміщення за ціною вищою, ніж за якою Товариство здає власні, оскільки, чинним законодавством України не передбачено на це заборони.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від від 23.07.2013 № 0001322201, № 0001332201 та № 0001342201.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .