Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп"

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014

у справі № 826/2755/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0007182204 від 25.10.2013 та № 0000142204 від 15.01.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕК-Агрогруп" з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить 100 тис. грн. у деклараціях за вересень, листопад грудень 2010 року, липень 2011 року, грудень 2012 року, складено акт № 18883/26-58-22-04-11/36854170 від 15.10.2013, в якому зафіксовано порушення: ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 447 255 грн. та до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на 342 086 грн.

Висновок відповідача обґрунтовується тим, що за даними додатків 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ТЕК-Агрогруп" двічі включило до податкового кредиту податкові накладні видані: СТОВ "Дібровка Агросервіс", ПАТ "Київський маргариновий завод", ФОП ОСОБА_2, СФГ "Обрій", ОРС ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті, ПП "Оліяторг", ТОВ "Старекс" на загальну суму 447 255 грн.

Крім того, позивач відобразив у складі податкового кредиту: у вересні 2010 року у розмірі 260 122,63 грн. та у липні 2011 року у розмірі 30 000 грн. суми податку за результатами господарських операцій з ТОВ "Укрдрім", а також у грудні 2010 року у розмірі 81 977,76 грн. за результатами господарських операцій з ПП "Оліяторг", не підтверджені належними первинними документами.

25.10.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007182204 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 559 680 грн., в т.ч.: 447 254 грн. основного платежу та 111 814 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0007192204 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 342 086 грн.

За результатами адміністративного оскарження, 15.01.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 342 086 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З огляду на період виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вказані норми кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України (2755-17) в частині формування податкового кредиту.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, правомірність формування платником податку на додану вартість податкового кредиту вимагає наявності у платника податку податкової накладної, за умови підтвердження належним чином складеними первинними документами реальності господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Враховуючи, що судами при дослідженні факту здійснення господарських операцій встановлено порушення ТОВ "ТЕК-Агрогруп" формування податкового кредиту, а саме: не надано належних документів на підтвердження реальності господарських взаємовідносин з контрагентами (ТОВ "Укрдрім" та ПП "Оліяторг") в тому числі податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит, та повторне включення до складу податкового кредиту сум податку, що були відображені у його складі в деклараціях, поданих в попередніх звітних періодах, спірні податкові повідомлення-рішення податкового органу є обґрунтованими.

З огляду на зазначені обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп" відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .