ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2016 року м. Київ К/800/63648/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представника позивача - Держицького І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014
у справі № 813/2875/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтех"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софтех" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000492210/1932, № 0000502210/1934, № 0000512210/1936 від 08.02.2014 та № 0000922201/3417 від 11.03.2014.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Софтех" з питань господарських відносин із ТОВ "Торговий Дім "Софі" та їх подальший вплив на правильність формування доходів та витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 30.09.2013; з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року з питань господарських відносин з ТОВ "Торговий дім "Софі" та їх подальший вплив на правильність формування доходів та витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за період з 01.10 по 31.10.2011, складено акт № 29/161/22-10/36312131 від 25.01.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2011 року на суму 304 379 грн., за рахунок податкових накладних за березень 2011 року на суму 85 542,5 грн. та квітень 2011 року на суму 218 836,50 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 304 379 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2012 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 200 448,40 грн., яка складається із податкових накладних за жовтень 2011 року на суму 25 448,40 грн. та за листопад 2011 року на суму 175 000 грн., включених до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку, поданого ТОВ "Софтех" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 18.06.2013 № 9036009897, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 200 448 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2012 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 175 000 грн., яка складається із попередньо вказаних податкових накладних за грудень 2011 року на суму 175 000 грн., включених до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку, поданого ТОВ "Софтех" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 26.03.2013 № 9015932494, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 175 000 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2012 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 175 000 грн., яка складається із податкових накладних за січень 2012 року на суму 170 000 грн. та за квітень 2012 року на суму 5 000 грн., включених до складу податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку, поданого ТОВ "Софтех" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 26.03.2013 № 9015919187, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму 20 872 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 154 128 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит за січень 2013 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 170 000 грн., яка складається із податкових накладних за лютий 2012 року на суму 170 000 грн., включених до складу податкового кредиту згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року, поданої ТОВ "Софтех" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 20.02.2013 № 9008328547 та заниження податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 170 000 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит за лютий 2013 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 40 648,75 грн., яка складається із податкових накладних за березень 2012 року на суму 34 347,75 грн., та за квітень 2012 на суму 6 301 грн., що відображені у складі основної декларації з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 40 648,75 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит за березень 2013 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 281 984 грн., яка складається із податкових накладних за квітень 2012 року на суму 148 699 грн. та травень 2012 року на суму 133285 грн., включених до складу податкового кредиту, згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2013 року, поданої ТОВ "Софтех" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 22.04.2013 № 9022558485, що призвело до заниження податкового зобов'язання за березень 2013 року на суму 281 984 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит за квітень 2013 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 126 715 грн., яка складається із податкових накладних за травень 2012 року на суму 26 715 грн., та за червень 2012 на суму 100 000 грн., що відображені у складі основної декларації з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 126 715 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, завищено податковий кредит за травень 2013 року по контрагенту-постачальнику ТОВ "Торговий дім "Софі" на суму 200 000 грн., яка складається із податкових накладних за липень 2012 року на суму 100 000 грн. та серпень 2012 року на суму 100 000 грн., включених до складу податкового кредиту згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року поданої ТОВ "Софтех" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 20.06.2013 № 9036421252, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 200 000 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2013 року на суму 177 754,70 грн. за рахунок податкових накладних на суму 67 621,40 грн., виписаних за липень 2012 року з попередньою датою їх отримання - 30.08.2012 та податкових накладних на суму 110 133,30 грн., виписаних за серпень 2012 року з попередньою датою їх отримання - 30.09.2012, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 177 754,70 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 кв. 2012 року на суму 610 000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 4 кв. 2012 року на суму 128 100 грн.; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: до перевірки не надано у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі результатів проведеної перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000492210/1932 від 08.02.2014 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток 192 150 грн., в т.ч.: 128 100 грн. основного платежу та 64 050 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0000502210/1934 від 08.02.2014 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 195 059 грн., в т.ч.: 2 130 039 грн. основного платежу та 1 065 020 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0000512210/1936 від 08.02.2014 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" у розмірі 510 грн.;
№ 0000922201/3417 від 11.03.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135 грн., в т.ч.: 90 грн. основного платежу та 45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ "Торговий Дім "Софі" укладено наступні договори:
- договір оренди від 15.12.2008, згідно якого позивач виступав як орендар, а ТОВ "Торговий Дім "Софі" - орендодавець, предметом договору була оренда складських та офісних приміщень. Згідно розділу 3 вказаного договору, передача об'єкта оренди здійснюється по акту прийому-передачі. Згідно розділу 5 вказаного договору, вартість орендної плати визначається окремими додатками до договору, в орендну плату включаються експлуатаційні витрати на електроенергію, газ, плата за землю. Орендна плата сплачується щомісячно на підставі рахунків орендодавця шляхом безготівкового розрахунку. Додатком до цього договору оренди є опис приміщень;
- договір оренди № 15/11-1 С від 15.11.2011, згідно якого позивач виступив як орендар, а ТОВ "Торговий Дім "Софі" - орендодавець, предметом договору є оренда складських та офісних приміщень. Згідно розділу 3 вказаного договору, передача об'єкта оренди здійснюється по акту прийому-передачі. Згідно розділу 5 вказаного договору, вартість орендної плати визначається окремими додатками до договору, в орендну плату включаються експлуатаційні витрати на електроенергію, газ, плата за землю. Орендна плата сплачується щомісячно на підставі рахунків орендодавця шляхом безготівкового розрахунку. Додатком до цього ж договору є опис приміщень;
- договір про надання послуг за № Z-01/11/У від 01.01.2011, за яким позивач виступив як замовник, а ТОВ "Торговий Дім "Софі" - виконавець, предметом договору є надання послуг з обслуговування та утримання складських та офісних приміщень до 31.12.2012. Згідно розділу 3 вказаного договору вартість послуг згідно актів виконаних робіт, оплата вартості здійснюється щомісяця при умові виставлення рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця. Згідно п. 6.6 будь-які зміни до договору чинні тільки у випадку їх письмового оформлення та підписання двома сторонами;
- договір про надання послуг за № Z-01/12/А від 01.01.2012, за яким позивач виступив як замовник, а ТОВ "Торговий Дім "Софі" - виконавець, предметом договору є надання послуг автонавантажувача до 31.12.2013. Згідно розділу 3 вказаного договору вартість послуг згідно актів виконаних робіт, оплата вартості здійснюється щомісяця при умові виставлення рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця. Згідно п. 6.6 будь-які зміни до договору чинні тільки у випадку їх письмового оформлення та підписання двома сторонами.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем до суду були надані: акт приймання-передачі до Договору оренди за № 15/11-1 С від 02.01.2012; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договорами № Z-01/11/У від 01.01.2011, № 15/11-1 С від 15.11.2011, № Z-01/12/А від 01.01.2012; податкові накладні; податкову звітність; уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань позивача; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; реєстри видаткових касових ордерів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013; видаткові касові ордери позивача за період з січня 2011 року по листопад 2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем документів неможливо ідентифікувати адреси орендованих приміщень та їх площ; в актах виконаних робіт не вказано з чого саме складаються витрати на утримання та обслуговування орендованих приміщень, не зазначено їх місце та площу, а також не зазначено з чого саме складаються витрати на прибирання території, не зазначено її місце та площу, не вказано про використання якої саме площадки навантажувально-розвантажувальних робіт йдеться, її адреса та площа, не вказано про які саме послуги з обслуговування автонавантажувача йдеться та з чого вони складаються, відсутні відомості про його марку; позивач маніпулював податковими накладними, виписаними за попередні звітні періоди, оскільки дата отримання податкових накладних не відповідає дійсності, що свідчить про надання позивачем неправдивих відомостей в розшифровках отриманих податкових накладних, доданих до податкової звітності з податку на додану вартість спірного періоду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що при проведенні перевірки ТОВ "Софтех" мало належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження суми податкового кредиту, сформованого по операціям з ТОВ "Торговий Дім "Софі"; уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість подавались позивачем у відповідності до встановлених вимог податкового законодавства в межах встановленого законодавством строку; в ході перевірки позивачем були надані документи, що підтверджували реальність здійснення господарських операцій та їх фактичне використання у господарській діяльності позивача, що свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних в межах строку 365 днів з дати їх виписки ТОВ "Софтех".
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Також, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Софтех" за результатами господарських операцій з ТОВ "Торговий Дім "Софі" сформовано витрати та податковий кредит спірного періоду на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують фактичне здійснення таких господарських операцій та встановлено, що господарські операції спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ "Софтех".
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно положень п. 102.1 ст. 102 зазначеного строк давності для подання уточнюючого розрахунку становить 1095 днів.
Матеріалами справи встановлено, що уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість подавались позивачем у відповідності до встановлених вимог податкового законодавства в межах встановленого законодавством строку давності.
На основі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень зі сторони позивача вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по операціях з ТОВ "Торговий Дім "Софі", тому податкові повідомлення-рішення від 08.02.2014 № 0000492210/1932, № 0000502210/1934 та від 11.03.2014 № 0000922201/3417 обґрунтовано визнані протиправними.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Як встановлено матеріалами справи, в ході проведення перевірки позивач надав відповідачу документи, в тому числі на підтвердження реальності отримання послуг від ТОВ "Торговий Дім "Софі" та використання таких послуг у межах господарської діяльності позивача. Крім того, позивачем додатково подавались до податкового органу договір про логістичне обслуговування № 081125 від 25.08.2011, перелік контрагентів - орендарів, яким надаються послуги суборенди тощо.
Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що позивачем не було порушено вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000512210/1936 від 08.02.2014 прийнято безпідставно.
Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 залишити без змін.
ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .
Головуючий
Судді
В.В. Кошіль
І.В. Борисенко
О.А. Моторний