Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2009 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку м. Миколаєва,

таку, що судимості не має,

- за ч. 3 ст. 364 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, строком на три роки, без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, строком на два роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, строком на три роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця м. Ленінграда Російської Федерації,

мешканця м. Миколаєва,

такого, що судимості не має,

- за ч. 3 ст. 364 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з владними повноваженнями, строком на три роки, без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з владними повноваженнями, строком на два роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з владними повноваженнями, строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з владними повноваженнями, строком на три роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь кожного з потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 по 24 024 гривні 95 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначення їй покарання за ч. 1 ст. 366 КК України змінено, за наведеною нормою закону їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, строком на три роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

У решті вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Цей же вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за те, що вони обіймаючи посади відповідно керівника Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Миколаївської області та старшого оперуповноваженого сектору організації оперативно-попереджувальних заходів по скороченню податкової заборгованості Жовтневого відділу податкової міліції УПМ ДПА в Миколаївській області, будучи працівниками правоохоронного органу, у жовтні 2005 року за попередньою змовою між собою, умисно, діючи в інтересах ОСОБА_17, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з використанням завідомо підроблених документів, в які вносили завідомо неправдиві відомості про належність та вартість труб зрошувальної системи, розташованої у с. Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області, яка перебувала на балансі ВАТ "Ковалівський", з порушенням встановленого законом порядку визнали її безхазяйною та продали через товарну біржу "Ізумруд" ОСОБА_17 за 8000 гривень.

У результаті визнання безхазяйними та продажу труб вказаної зрошувальної системи, землі, на яких вони були розташовані, перейшли із зрошувальних у богарні, чим власникам земельних ділянок: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 було заподіяно матеріальну шкоду у виді зменшення вартості земельного пая в розмірі 24 024 гривні 95 копійок кожному, а всього на загальну суму 216 224 гривні 55 копійок, що є тяжкими наслідками.

Крім того, у період часу з листопада по грудень 2005 року засуджені за аналогічних обставин з порушенням встановленого законом порядку визнали безхазяйною будівлю двоповерхового гуртожитку АДРЕСА_1, яка перебувала на балансі ТОВ "Солекс" у державні власності, та продали його через товарну біржу "Ізумруд" ОСОБА_18 за 4800 гривень, заподіявши істотну шкоду інтересам держави у виді матеріальної шкоди в розмірі 20 536 гривень та інтересам зареєстрованим і проживаючим у гуртожитку громадян: ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 та ОСОБА_32 у виді позбавлення права на житло. .

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_5, посилаючись на незаконність його засудження, істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до іншої області з метою об’єктивного розгляду. Своє прохання мотивує тим, що при розгляді справи було порушено територіальну підсудність. Звертає увагу, що визнана безхазяйною зрошувальна система перебувала у неробочому стані і була списана, судом не було враховано, що у 2005 року мала місце крадіжка труб цієї зрошувальної системи. Зазначає, що право власності на гуртожиток перереєстровано не було. Вважає, що його діями нікому матеріальна шкода заподіяна не була. Звертає увагу також на те, що ТОВ "Солекс" незаконно було визнано потерпілим у справі, оскільки будівля гуртожитку йому не належала. Наполягає на тому, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки вона не містить відповідей на доводи його апеляції про істотне порушення кримінально-процесуального закону;

- захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах засудженої ОСОБА_7, посилаючись на незаконність її засудження, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до іншої області з метою об’єктивного розгляду. Доводи її скарги аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 Крім того, мотивує тим, що суд залишив докази захисту без розгляду. Зазначає, що визнані безхазяйними труби не були нерухомим майном, оскільки вони могли бути такими лише у складі комплексу, до їх реалізації ОСОБА_7 не мала ніякого відношення, зазначена реалізація проводилася не через зацікавленість ОСОБА_7, а за заявою ОСОБА_33 Звертає увагу на відсутність у справі доказів, які б свідчили про наявність між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 попередньої змови. Вважає, що судом безпідставно було задоволено позови власників паїв, оскільки вони отримують за оренду землі ту саму суму грошових коштів, яку отримували раніше, а статус земель не змінювався. Звертає увагу на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ст. 364 КК України, а не за ст. 365 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблено висновок про доведеність винності засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_34 у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_34 показував, що висновки про безхазяйність металевих труб він зробив лише на підставі того, що вони були викопані і знаходилися на поверхні. Щодо гуртожитку, то такий висновок було зроблено лише з того, що відповідь на запит Нечаянської сільської ради не містила даних про перебування цього приміщення на її балансі.

ОСОБА_7 не заперечувала, що саме вона приймала рішення про визнання майна безхазяйним та його реалізацію, надаючи відповідні розпорядження на підготовку документів.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12 та ОСОБА_16 у результаті розпаювання земель КСП "Ковалівський" їм були виділені паї землі, яка зрошувалася зрошувальною системою ВАТ "Ковалівський", труби якої без їх дозволу було вилучено.

Про те, що металеві труби зрошувальної системи перебували на балансі ВАТ "Ковалівський" підтвердили свідки ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ОСОБА_38

Свідок ОСОБА_39 показала, що внаслідок вилучення труб зрошувальної системи зменшилася вартість земель потерпілих, оскільки вони перетворилися із зрошувальних на богарні землі.

Із показань потерпілих ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 убачається, що будівля гуртожитку АДРЕСА_1 перебувала на балансі ТОВ "Солекс", вони були зареєстровані та фактично проживали за вказаною адресо. У результаті незаконної реалізації гуртожитку були порушені їх права на житло. Аналогічні показання потерпілі ОСОБА_31 та ОСОБА_32 давали на досудовому слідстві.

Свідок ОСОБА_40 не пам’ятав, щоб восени 2005 року працівники податкового інспекції проводили огляд гуртожитку, ніхто із сусідів про це також не повідомляв. Підтвердив, що гуртожиток мав жилий вигляд.

Свідок ОСОБА_41 розповів, що ОСОБА_5 особисто приїздив до Нечаянської сільської ради з проханням надати відповідь, чи перебуває гуртожиток на балансі Нечаянської сільської ради, чи ні, оскільки відповідь про те, що гуртожиток має статус жилого приміщення і у ньому прописано 15 та проживає 9 чоловік, який було видано на руки ОСОБА_42, його не влаштовував, а свідок ОСОБА_43 підтвердила, що особисто повідомляла ОСОБА_5 про те, що гуртожиток належить ТОВ "Солекс".

Свідок ОСОБА_44 показала, що огляд гуртожитку проводився лише зовні, а на огляд труб зрошувальної системи вона взагалі не виїжджала.

Свідки ОСОБА_45 та ОСОБА_46 розповіли суду про обставини оцінки вказаного майна, зокрема, що його було проведено на прохання ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_47 підтвердив формальність проведення торгів по продажу зазначених вище металевих труб та приміщення гуртожитку, що в обох випадках покупців приводив засуджений ОСОБА_5, інші покупці про проведення торів не повідомлялися.

Наведені показання узгоджуються з даними, які містяться у рапортах ОСОБА_5, адресованих ОСОБА_7; актах опису та попередньої оцінки майна, рішеннях ДПІ про реалізацію безхазяйного майна, затверджених ОСОБА_7; у висновках судово-почеркознавчих експертизах про те, що наведені вище документи виконані ОСОБА_5; у листах Миколаївського районного відділу земельних ресурсів та Миколаївського науково-дослідницького та проектного інституту землеустрою про розмір заподіяних збитків потерпілим внаслідок незаконного вилучення труб зрошувальної системи; у висновках товарознавчих експертиз про вартість гуртожитку; у листі Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію права власності на гуртожиток за ОСОБА_42

Виходячи з фактичних обставин справи, дії засуджених правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Покарання їм призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винних та обставин, що обтяжують покарання. Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Не є слушними посилання на порушення правил територіальної підсудності. Недотримання вимог ст. 38 КПК України при направленні кримінальної справи апеляційним судом Миколаївської області для розгляду по суті до Корабельного районного суду м. Миколаєва колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, доводи у касаційних скаргах про неправильне вирішення цивільного позову є підставними.

Згідно з положеннями ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовуються державою незалежно від вини особи.

Покладення обов’язку відшкодувати шкоду на орган державної влади пояснюється тим, що працівник у даному випадку юридично втілює волю цього органу, тобто орган державної влади реалізовує свою праводієздатність через дії працівників.

Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 25 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року при порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов’язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Завдані збитки відшкодовуються за рахунок держави.

За таких обставин вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову на користь потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підлягають скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2009 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь кожного з потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 по 24 024 гривні 95 копійок скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.