Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

у справі № 826/11819/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 0000471703 від 20.02.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 11 347,50 грн. та № 0000831703 від 28.02.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 460 298,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28.02.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 460 298,25 грн., у т.ч.: 343 498 основного платежу та 116 800,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанцій, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.07.2013, складено акт № 528/17-03/НОМЕР_3 від 24.09.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема, п. "б" п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за період, що перевірявся, на суму 9 087 грн., а саме: позивач не включив до податкових зобов'язань з податку на додану вартість 9 078 грн. за податковими накладними виписаними контрагентами-покупцями: ТОВ "Неворк 21 Україна" та ТОВ "Тайгер Прайд", а також розбіжностей з ТОВ "Даймондс Плейс".

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.02.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000471703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 347,50 грн., у т.ч.: 9 078 грн. основного платежу та 2 269,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентом ТОВ "Броксвіт" за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 1055/17-03/НОМЕР_3 від 12.12.2013, в якому зафіксовано порушення ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ "Броксвіт" за період з 01.01 по 31.12.2012.

За результатами вказаної перевірки, 28.02.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000831703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 515 247 грн., в т.ч.: 343 498 грн. основного платежу та 171 749 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 146/У/07-16-10-05-47 від 23.04.2013 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000831703 від 28.02.2014 в частині 54 948,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатами розгляду скарги позивача Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення № 4030/У/99-999-10-03-14 від 20.06.2014, яким спірні податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23.04.2013, залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач погодився із правомірністю податкового повідомлення-рішення № 0000471703 від 20.02.2014, пояснюючи тим, що не включення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість 9 078 грн. за результатами поставки товарів (робіт, послуг) ТОВ "Нетворк 21 Україна" та ТОВ "Таймер Прайд" відбулось у зв'язку з помилкою бухгалтера; вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2014 по справі № 303/2139/14-к щодо ОСОБА_4 (директора ТОВ "Броксвіт"), засудженого за фіктивне підприємництво (ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27 КК України), встановлено що він жодної фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ "Броксвіт" не здійснював, а лише формально зареєструвався засновником та директором даної юридичної особи; взаємовідносини позивача та ТОВ "Броксвіт" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладений позивачем з ТОВ "Броксвіт" договір, податкові та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ "Броксвіт"; помилковим є посилання на вирок Мукачівського районного суду Закарпатської області від 15.04.2014, тоді як первинні документи видані від імені засновника та керівника ТОВ "Броксвіт".

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ "Броксвіт", а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Встановлені вищевказаним вироком по кримінальній справі обставини не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими для суду є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Судам слід врахувати також, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, судами обох інстанцій по даній справі не було досліджено питання щодо подальшого прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000831703 від 28.02.2014 та, в разі наявності таких, питання щодо належного способу захисту при зверненні позивача до суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831703 від 28.02.2014, з урахуванням вимог пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000471703 від 20.02.2014, судами попередніх інстанцій не досліджено питання правомірності ведення позивачем податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами ТОВ "Нетворк 21 Україна" та ТОВ "Тайгер Прайд", а також питання щодо наявності чи відсутності розбіжностей з ТОВ "Даймондс Плейс" в розрізі із вимогами п. "б" п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Лише за встановлення всіх обставин по даній справі можливе прийняття законного та обґрунтованого рішення та правильне застосування норм матеріального права до встановлених обставин.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.