розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 грудня 2009 року,

Зазначеною постановою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, п.п. 1, 5, 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 125 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, п.п. 1, 5, 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 125 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 194, п.п. 1, 5, 6, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 125 КК України;

ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України,

вдруге було повернуто прокурору м. Києва на додаткове розслідування.

Підставами для прийняття такого рішення були допущені слідчими органами неправильність досудового слідства та суттєві порушення вимог кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті судом.

При цьому вивченням матеріалів справи було встановлено, що слідчі органи не тільки не виконали всіх вказівок, що були зазначені у попередньому судовому рішенні про повернення справи на додаткове розслідування та були обов’язковими для виконання, а й під час проведення додаткового досудового слідства допустили нові істотні порушення вимог КПК України (1001-05) , аналогічні тим, на які вже вказував суд у своїй постанові від 6 квітня 2009 року, не усунувши, таким чином, вже виявлені недоліки, що були допущені при попередньому досудовому слідстві.

Серед таких недоліків досудового слідства були:

- поза межами строків досудового слідства пред’явлення особам обвинувачення, яке обґрунтовано визнано судом першої інстанції неконкретним;

- порушення права обвинувачених на захист та фактичне невиконання вимог, передбачених ст. ст. 218- 221 КПК України, і, зокрема обмеження обвинувачених у часі для ознайомлення з матеріалами справи, нерозв’язання заявлених при ознайомленні з матеріалами справи захисниками та обвинуваченими клопотань, пов’язаних з юридичною кваліфікацією дій осіб, щодо яких справу було направлено до суду;

- порушення під час проведення додаткового розслідування процесуальних прав інших учасників процесу – потерпілих, їх представників та представників цивільних позивачів, і, зокрема, виявлені судом першої інстанції дані про наявність у процесуальних документах необумовлених відповідною процесуальною особою виправлень, які, з урахуванням тверджень сторін у справі мають ознаки фальсифікації матеріалів справи та можуть свідчити про наявність ознак посадових злочинів,

- проведення слідчих дій поза межами досудового слідства, а саме пред’явлення обвинувачення, проведення допитів обвинувачених після закінчення досудового слідства та оголошення про це потерпілим, їх представникам і представникам цивільних позивачів,

- інші недоліки досудового слідства, зазначені у постанові суду, без усунення яких неможливе призначення справи до судового розгляду.

Наведена у постанові суду від 15 грудня 2009 року неправильність досудового слідства свідчить про ігнорування та фактично умисне порушення слідчими органами вимог КПК України (1001-05) , в тому числі порушення процесуальних прав усіх учасників процесу: обвинувачених, потерпілих, їх представників та представників цивільних позивачів, що стало підставою для повторного повернення справи на додаткове розслідування. Більш того, недоліки досудового слідства, і в першу чергу невиконання усіх вказівок суду при прийнятті рішення про попереднє повернення справи на додаткове розслідування, носили явний характер та мали бути виявлені ще прокурором при виконанні ним вимог ст.ст. 227- 233 КПК України, чого ним зроблено не було. Отже, замість повернення цієї справи слідчому на додаткове розслідування, прокурором був затверджений обвинувальний висновок, а справа, у якій під час розслідування були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, була спрямована до суду.

Таким чином, органами досудового слідства та прокурором, який здійснював нагляд за розслідуванням цієї справи, були проігноровані вимоги Кримінально-процесуального законодавства України та роз’яснення, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" № 2 від 11 лютого 2005 року (va002700-05) , згідно з якими вказівки суду у разі повернення справи на додаткове розслідування є обов’язковими для органу дізнання, слідчого та прокурора, що потягло за собою не виправдане затягування строків розгляду справи та порушення прав учасників процесу, зокрема потерпілих.

У зв’язку з наведеними порушеннями вимог закону, що були допущені органами досудового слідства та прокурором, колегія суддів вважає за необхідне відреагувати на це окремою ухвалою.

Керуючись ст. ст. 400-2, 23-2 КПК України, колегія суддів

про наведені факти порушення вимог закону з боку органів досудового слідства та прокуратури м. Києва під час розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 довести до відома Генерального прокурора України для відповідного реагування та недопущення подібного в майбутньому.