Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області, на вирок Києво – Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно – розпорядчих функцій, строком на 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього певних обов’язків відповідно до ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, в період 2007 – 2008 років, працюючи суб’єктом господарської діяльності і займаючись підприємницькою діяльністю як фізична особа – приватний підприємець, будучи зареєстрованим в ДПІ Києво – Святошинського району Київської області платником податку на додану вартість, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, умисно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, в особливо великих розмірах, шляхом заниження об’єкту оподаткування, що призвело до ненадходження до державного бюджету України грошових коштів в сумі 1 560 232 грн.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Київської області, просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд призначаючи ОСОБА_5 покарання з випробуванням, повинен був звільнити його від основного покарання, а не від додаткового, яке відповідно до ст. 77 КК України має виконуватись самостійно.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Санкцією ч.3 ст. 212 КК України передбачені обов’язкові додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до 3 років та конфіскація майна.

У мотивувальній частині вироку, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.3 ст. 212 КК України з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно – розпорядчих функцій.

Проте, у резолютивній частині вироку, суд звільняючи ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням повністю, допустив суперечності у своїх висновках щодо необхідності призначення додаткового покарання.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8 (v0008700-09) "Про внесення змін та доповнень до ППВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", судам необхідно мати на увазі, що ч.1 ст. 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Тому вирок як такий, що суперечать вимогам ст. 65 КК України, відповідно до ст. 372 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вимоги ст. 65 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання, належним чином перевірити доводи прокурора, і якщо буде доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за обставин викладених у вироку, і ті ж дані про його особу, то звільнення його від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, слід визнати неправильним.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційне подання першого заступника прокурора Київської області, задовольнити.

Вирок Києво – Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.