Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1.,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Таганрога Російської Федерації, жителя 15 хутора Шевченко Новоархангельського району Кіровоградської області, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 жовтня 2007 року близько 14 години за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, прийшли до домоволодіння ОСОБА_2 у с. Тарасівка Новоархангельського району Кіровоградської області та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілої, почали вимагати у неї гроші. При цьому засуджений схопив потерпілу за праву руку і почав викручувати її, спричинивши останній сильний фізичний біль. У результаті цих протиправних дій потерпіла вказала на місце, де вона зберігала гроші, а саме у літній кухні під скатертиною, після чого особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, пройшла до приміщення літньої кухні, де відкрито заволоділа грішми у сумі 1000 грн.

У касаційному поданні прокурором порушено питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого з направленням справи на нове розслідування. Свою вимогу обґрунтовує тим, що органи досудового слідства та суд неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, мотивуючи тим, що в діях засудженого убачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України. Крім того, суд при призначенні покарання засудженому не урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, та наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Вергізової Л.А. на підтримання касаційного подання в частині доводів про невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, обговоривши наведені в поданні доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Із матеріалів справи убачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і за цими ознаками його дії були кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України.

Розглядаючи справу, суд за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення вийти не міг і визнав його винним у вчиненні даного злочину.

Таким чином, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 з мотиву неправильного застосування судом кримінального закону, на що посилається прокурор у поданні, не вбачається.

Що ж стосується доводів касаційного подання прокурора про визнання призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, то їх слід визнати обґрунтованими.

Визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, який законом віднесено до категорії тяжких, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням.

Застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, суд послався на те, що він повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, в силу ст. 89 КК України є особою, що не має судимості, за місцем проживання характеризувався негативно. Наведені обставини за переконанням суду свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до категорії тяжких, не дав оцінки тій обставині, що лише через 2 місяці з дня закінчення іспитового строку за попереднім вироком він вчинив новий злочин.

Крім того, з характеристики, яка є в матеріалах справи, слідує, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризувався негативно, ніде не працював, вів паразитичний спосіб життя, займався бродяжництвом, зловживав алкогольними напоями, порушував громадський порядок. (а.с. 56).

Ураховуючи викладене, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, бо призначене йому за цим вироком покарання із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливим через його м'якість.

При новому судовому розгляді справи належить також перевірити доводи прокурора щодо вирішення питання про наявність чи відсутність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

задовольнити частково касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області.

Вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суду.