розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 березня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року,

вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області від 02 липня 2009 року було засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, не

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років обмеження волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_4,

не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_5,

не судимого,

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців обмеження волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі

на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

Вироком апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року вказаний вирок щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 за апеляцією прокурора скасовано в частині призначення їм покарання і постановлено свій вирок, яким засуджено:

- ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч.1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч.1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч.1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

За вироком суду засуджені ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

09 червня 2008 року, приблизно о 23 год., ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в м. Кривому Розі, поблизу технічного університету, розташованого АДРЕСА_1, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад із застосуванням пістолета на ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 та заволоділи майном потерпілих відповідно на суму 1925 грн., 1300 грн., 990 грн.

Після цього, у червні 2008 року, ОСОБА_8, з метою вчинення нападів на підприємства, установи, організації та окремих осіб, створив злочинне угруповання Ї організовану злочинну групу до складу якої, крім нього, як організатора і безпосереднього керівника ввійшли: ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_10

Для здійснення нападів ОСОБА_8 надав її учасникам стартовий пістолет, який він переробив для здійснення ним пострілів набоями травматичної дії.

Склад цього злочинного угруповання був стабільним, згуртованим, об’єднаним єдиною метою з розподілом ролей при підготовці і вчиненні злочинів, з усвідомленням способів і засобів досягнення поставленої мети, спільністю дій, які були підпорядковані досягненню заволодіння чужим майном. Протягом червня 2008 року зазначена група вчинила низку злочинів на території м. Кривого Рогу та м. Апостолово Дніпропетровської області й припинила свою діяльність лише після затримання її учасників.

Зокрема, 15 червня 2008 року, приблизно о 0 год. 30 хв., ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 діючи у складі організованої групи, перебуваючи в районі цирку в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, вчинили напад із застосуванням пістолета на неповнолітніх ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та заволоділи їх майном на суму 2621 грн. й 708 грн. відповідно.

17 червня 2008 року, приблизно о 12 год. ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_7, діючи у складі організованої групи, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад із застосуванням пістолета на ОСОБА_16- працівника залу ігрових автоматів "Ришельє", розташованого на вул. Всебратська, 2 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, проте заволодіти майном не вдалося, оскільки потерпіла стала чинити опір та викликала охорону. Побоюючись бути викритими, вони з місця злочину втекли.

19 червня 2008 року, приблизно о 08 год.. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 і ОСОБА_10, діючи в складі організованої групи, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад із застосуванням пістолета на ОСОБА_17 та ОСОБА_18 - працівників магазину "Київстар", розташованого на АДРЕСА_2 та заволоділи майном ОСОБА_19 на суму 33267 грн., ОСОБА_20 на суму 800 грн.

У січні 2008 року ОСОБА_8, у невстановленої особи придбав у м. Нікополі Дніпропетровської області стартовий пістолет марки "АТАМАСА STARTER" калібр 9 мм, заводський номер 23236, який переробив під вогнепальну зброю і зберігав, без передбаченого законом дозволу, за місцем свого проживання. Надалі цей пістолет він передав ОСОБА_9 і ОСОБА_7, які використовували його під час вчинення ними розбійних нападів у складі організованої групи.

У касаційних скаргах:

– засуджений ОСОБА_6 просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, залишивши без зміни вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу. На його думку, суд апеляційної інстанції при призначенні йому покарання не в повній мірі врахував обставини, що пом’якшують його, а саме, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував шкоду. З наведених підстав вважає, що у суду були всі підстави для призначення йому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, за яким його засуджено;

– засуджений ОСОБА_7 вважає, що призначене йому апеляційним судом покарання є невиправдано суворим. Зазначає, що цим судом не в повній мірі враховано ті обставини, що він позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, має сім’ю та малолітню дитину. За змістом скарги просить пом’якшити йому покарання призначене судом апеляційної інстанції;

– засуджений ОСОБА_8 просить вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу щодо нього залишити без зміни, скасувавши вирок апеляційного суду. Вважає, що призначене йому судом апеляційної інстанції покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, мотивуючи це тим, що не в повній мірі було враховано його щире каяття, добровільне, часткове відшкодування завданих збитків, притягнення його вперше до кримінальної відповідальності та наявність позитивних характеристик;

– засуджений ОСОБА_9 просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, залишивши в силі вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу. Вважає, що призначене йому апеляційним судом покарання є невиправдано суворим. Умотивовуючи своє прохання посилається на те, що судом не в повній мірі було враховано його щире каяття, добровільне відшкодування збитків, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні;

– засуджений ОСОБА_10 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити і пом’якшити призначене йому покарання і застосуванням ст. 69 КК України, посилаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував збитки, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності;

– захисник ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_10 змінити і пом’якшити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, посилаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочинів. Вважає, що дії її підзахисного слід кваліфікувати як грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб;

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_5, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора, яка просила касаційні скарги всіх засуджених і захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними в ній та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Аналіз показань усіх засуджених, потерпілих, інших доказів у справі свідчать про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 і ОСОБА_6, за викладених у вироку обставин, діючи у складі організованої групи, вчинили саме розбійні напади, а не інші злочини, як про це зазначено у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_5

Дії засуджених кваліфіковано правильно: ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України.

Доводи в касаційних скаргах усіх засуджених і захисника про залишення без зміни вироку суду першої інстанції та скасування вироку апеляційного суду із підстав призначення засудженим занадто суворого покарання, є безпідставними.

Так, при призначенні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 покарання апеляційний суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи винних та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги, що відповідно до ст. 12 КК України вчинені ними злочини є тяжким і особливо тяжким.

З огляду на вирок, апеляційний суд урахував і сукупність обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 та дані про особи винних, зокрема, на які посилаються засуджені і захисник в касаційних скаргах і призначив їм мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 187 КК України.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд не встановив належних підстав для призначення всім засудженим покарання більш м’якого, ніж передбачено законом, за яким їх засуджено і дійшов правильного висновку про можливість їх виправлення під час реального відбування покарання.

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 та попередження нових злочинів й таким, що не можна визнати невиправдано суворим, як про це засуджені і захисник зазначають у касаційних скаргах.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 Ї без зміни.

головуючого	Короткевича М.Є.,
суддів	Прокопенка О.Б. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора	Шевченко О.О.,