Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо останнього.

Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2008 року

ОСОБА_5,,

1984 року народження, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі;

за ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 11 років позбавлення волі.

По справі вирішено цивільні позови, долю речових доказів.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без зміни. ОСОБА_8 звільнено від покарання на підставі ст.1 п."в" Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року (660-17) , в порядку ст. 409 КПК України ухвалено суду вирішити питання про застосування Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року (660-17) щодо ОСОБА_7

ОСОБА_5 засуджений за те, що 4 листопада 2007 року неподалік магазину "Радуга" у с.Топчино Магдалинівського району на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_9 умисно наніс йому удари головою, кулаком та ногою по голові та тулубу, внаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості.

8 травня 2008 року ОСОБА_5 біля кафе "Тройка" у смт.Магдалинівка спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, у стані алкогольного сп’яніння грубо порушуючи громадський порядок та виявляючи явну неповагу до суспільства, з хуліганських мотивів протягом кількох хвилин наносили удари руками і ногами в область голови і тулуба потерпілого ОСОБА_11. Також, порушуючи громадський порядок та виявляючи явну неповагу до суспільства, з хуліганських мотивів, діючи з особливою зухвалістю, нанесли удари руками, ногами та дерев’яною палицею в область голови і тулуба потерпілого ОСОБА_12, від чого останній втратив свідомість. Після цього, засуджені завантажили непритомного ОСОБА_12 в багажник автомобіля "ВАЗ-2107" д.н.з.НОМЕР_1, по дорозі наздогнали ОСОБА_11, якого продовжили бити руками і ногами по голові і тулубу, а потім намагалися завантажити в багажник автомобіля і його, однак не змогли цього зробити та залишили потерпілого безпосередньо на проїзній частині дороги. Після цього засуджені вивезли непритомного ОСОБА_12 в багажнику на сміттєзвалище, розташоване за смт.Магдалинівка, де витягли його з багажника і залишили на узбіччі дороги у безпорадному стані. В результаті хуліганських дій потерпілому ОСОБА_12 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження середньої тяжкості з тривалим розладом здоров’я.

У касаційних скаргах:

– засуджений ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення щодо нього та направити справу на нове розслідування. Посилається на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, недоведеність його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121 та ч.1 ст. 122 КК України, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі. Вважає, що суд не взяв до уваги всі пом’якшуючі покарання обставини, які б дали можливість призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Крім того, посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушення його права на захист, оскільки він не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання в повному обсязі;

– захисник ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 та постановити новий вирок, яким виправдати його за ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 122 КК України, а за ч.1 ст. 135 КК України призначити покарання, та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України. Посилається на неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, зазначає, що засуджений заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_9, захищаючись від його протиправних дій, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. Крім того, вказує, що ОСОБА_5 необґрунтовано засуджено за ч.2 ст. 296 КК України, оскільки він діяв не з хуліганських мотивів, а на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_11; зазначає, що факт завантаження потерпілого ОСОБА_12 в багажник автомобіля не свідчить про наявність особливої зухвалості, оскільки засуджені зробили це з метою приховати інший злочин.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів, ґрунтується на доказах, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, вина у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 121 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11 про обставини, за яких засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 безпричинно побили його та ОСОБА_12; показаннями самих засуджених, які вони давали на досудовому слідстві, про те, як вони наносили удари потерпілим, а також, як відвезли ОСОБА_12 в багажнику автомобіля на сміттєзвалище; даними протоколів відтворень обстановки і обставин події, під час яких засуджені та потерпілий ОСОБА_11 давали аналогічні пояснення про обставини злочинів; показаннями свідків ОСОБА_12, якій від чоловіка стало відомо, що засуджені безпричинно побили його; висновками судово-медичних експертиз про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_12 і ОСОБА_11, а також про те, що виникнення у потерпілих тілесних ушкоджень можливе за обставин, про які пояснювали засуджені під час відтворень обстановки і обставин події, сукупністю інших доказів.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_9 про обставини, за яких засуджений побив його; показаннями свідків ОСОБА_14 і Зернєєвої, які пояснили, що були очевидцями події і засуджений погрожував їм, щоб не розповідали про побачене; показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що про побиття ОСОБА_9 йому стало відомо від ОСОБА_5 та Левченка, показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, даними протоколів відтворень обстановки і обставин події за участю потерпілого та засудженого, під час яких останні пояснювали, що ОСОБА_5 побив ОСОБА_9 на ґрунті особистих неприязних стосунків, даними протоколів огляду місця події з долученою до нього схемою.

Доводи про те, що засуджений захищався він неправомірних дій ОСОБА_9, є непереконливими, оскільки матеріали кримінальної справи не містять доказів про те, що потерпілий застосовував до ОСОБА_5 насильство, внаслідок якого засуджений перебував би у стані необхідної оборони.

Отже, суд повно і всебічно дослідив зібрані по справі докази і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 135 КК України КК України (2341-14) .

Обираючи засудженому покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчинених злочинів, взяв до уваги конкретні обставин справи та призначив покарання в межах санкцій статей КК України (2341-14) , за якими його засуджено. Наявність пом’якшуючих покарання обставин, на які є посилання у касаційній скарзі, не є підставою для призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої законом, або його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Доводи засудженого про порушення його права на захист внаслідок того, що він не був належним чином ознайомлений з матеріалами справи, є непереконливими. Так, з матеріалів кримінальної справи видно, що йому надавалася можливість ознайомитися зі справою та протоколом судового засідання в повному обсязі, однак, у зв’язку із затягуванням суд обґрунтовано виніс постанову про припинення ознайомлення.

І стотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_5, не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5