Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на судові рішення щодо останнього.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2009 року ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст. 89

КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст. 364 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, строком на 2 роки 6 місяців;

за ч.2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_6 призначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки та покладено обов’язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

За ст. 218 КК України ОСОБА_6 виправдано.

По справі вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 травня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 засуджено за те, що він, будучи головою правління ВАТ ІЗ "Штамп", і одночасно власником 55% акцій товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, 25 квітня 2005 року склав і підписав договір купівлі-продажу та специфікацію до нього на придбання ВАТ ІЗ "Штамп" обладнання у МПП "Примекс" вартістю 241740 грн., після чого підписав акт прийому-передачі та видаткові накладні, чим засвідчив факт отримання названого обладнання, хоч воно на ВАТ ІЗ "Штамп" не поступало. Зазначені фіктивні документи із списком обладнання, вказаного у договорі, ОСОБА_6 передав у бухгалтерію ВАТ ІЗ "Штамп", при цьому згідно з наданими квитанціями до прибуткових касових ордерів розрахунок за придбане обладнання ОСОБА_6 було проведено власними готівковими коштами. Внаслідок таких дій засудженого фіктивна операція була відображена в бухгалтерському та податковому обліку, обладнання було обліковане до основних засобів товариства, а у ВАТ ІЗ "Штамп" автоматично виникла кредиторська заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_6 в розмірі 241740 грн.

Внаслідок неправомірних дій засудженого неправдиві відомості були внесені до фінансового звіту суб’єкту малого підприємництва станом на 1.07.2005 року, поданого товариством до Управління статистики в Івано-Франківській області у виді безпідставно завищених фінансових показників, а також до податкової декларації з ПДВ за квітень 2005 року, поданої до ДПІ в м.Івано-Франківську, що, зокрема, виразилось у безпідставному включенні до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 40290 грн. та заниження сплати податкових зобов’язань з ПДВ на суму 40290 грн.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Івано-Франківської області порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, порушенням кримінально-процесуального закону та м’якістю призначеного покарання. Посилається на те, що суд порушив вимоги ст. 334 КК України, оскільки не вказав розмір шкоди, заподіяної діями засудженого, ВАТ ІЗ "Штамп". Вважає що суд необґрунтовано виключив з кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 366 КК України ознаки "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб", та не врахував цю обставину, як обтяжуючу покарання. Крім того, прокурор вказує, що суд не мотивував свого рішення про звільнення засудженого від відбування покарання. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу закрити. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства. Вважає, що його винність не підтверджується зібраними по справі доказами. Зазначає, що у вироку не вказано, у чому полягають тяжкі наслідки державним інтересам.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку захисника ОСОБА_5, який просив задовольнити касаційну скаргу, та пояснення прокурора Гладкого О.Є., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають частковому задоволенню, судові рішення скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд з таких підстав.

Доводи прокурора про те, що суд прийняв неправильне рішення про виключення з обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 366 КК України кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, не ґрунтуються на законі, оскільки диспозиція зазначеної норми закону такої кваліфікуючої ознаки не передбачає.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке було пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, та підстави для виправдання підсудного. Всупереч зазначеним вимогам закону, виправдовуючи ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 218 КК України КК України (2341-14) , суд не виклав обвинувачення, що пред’являлося йому органом досудового слідства.

Згідно з ч.1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Однак, визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, суд у вироку не вказав розмір шкоди, заподіяної діями засудженого ВАТ ІЗ "Штамп", а визнаючи винним в вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, не зазначив, в чому саме полягають тяжкі наслідки, заподіяні державі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції не звернув уваги на порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, та залишив вирок без зміни.

Отже, по справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду постановити законне і обґрунтоване рішення, тому на підставі ч.1 ст. 398 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно і всебічно дослідити обставини справи, в тому числі і доводи ОСОБА_6 про його невинуватість. В разі підтвердження об’єму пред’явленого засудженому обвинувачення у повному обсязі, суду необхідно призначити йому покарання відповідно до вимог КК України (2341-14) .

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 травня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати. Справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суду.