Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 18 березня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 203 КК України до штрафу в розмірі 1 020 грн. з позбавленням права займатись господарською діяльністю, пов`язаною з виготовленням і реалізацією алкогольних напоїв строком 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він з кінця жовтня 2008 року по 7 лютого 2009 року, не являючись суб`єктом підприємницької діяльності, не маючи відповідної ліцензії, наявність якої передбачена Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , у домогосподарстві своєї співмешканки ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, виготовляв з метою збуту самогон.

З 19 листопада 2008 року по 12 січня 2009 року, ОСОБА_5, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, продавав ОСОБА_7 за 6 грн. 0,5 л самогону власного виготовлення.

7 лютого 2009 року, працівники міліції під час огляду будинку АДРЕСА_1, виявили та вилучили 25 літрів самогону, 540 літрів самогонної закваски, а також саморобний пристрій для виготовлення самогону.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну вироку, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що місцевий суд безпідставно призначив ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права займатись господарською діяльністю, пов`язаною з виготовленням і реалізацією алкогольних напоїв строком 1 рік, оскільки він такого права не мав.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 203 КК України є вірними і не оспорюються в поданні прокурора.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0018700-04) , позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Однак, місцевий суд, обираючи щодо ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права займатись господарською діяльністю, пов`язаною з виготовленням і реалізацією алкогольних напоїв строком 1 рік, не врахував, що засуджений не мав права займатись такою діяльністю.

А отже, з вироку слід виключити рішення суду про застосування щодо ОСОБА_5 додаткового покарання.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з нього рішення суду про застосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права займатись господарською діяльністю, пов`язаною з виготовленням і реалізацією алкогольних напоїв строком 1 рік.