Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 27 липня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеною постановою

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Херсона, раніше неодноразово судимого,

звільнено на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрито.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертиз в сумі 797 грн. 64 коп.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він із вересня 2004 року по вересень 2005 року в районні будинків 51-59 по вулиці Чайковського у м. Херсоні незаконно придбав, перевіз до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс (маріхуану), вагою 10,7 г та 1,5 г, який зберігав для власного вживання без мети збуту та під час проведення обшуку працівниками міліції у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено цей наркотичний засіб.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить судове рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, не перевірив, чи дійсно ОСОБА_5 розпочав лікування добровільно з метою вилікуватися від наркоманії, а не з метою ухилитися у таких спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того, суд, у порушення вимог закону, стягнув із засудженого судові витрати.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Сорокіної О.А. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Крім того, згідно з роз’ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) , (із змінами, внесеними постановою № 16 від 18 грудня 2009 року), за змістом норм, передбачених ч.4 ст. 307 та ч.4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та надав суду довідку Херсонського обласного наркологічного диспансеру про те, що він добровільно пройшов курс лікування від наркоманії з 23.06.2009 року по 02.07.2009 року. Саме з урахуванням цих обставин прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, також просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

З огляду на те, що ОСОБА_5, який вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, добровільно пройшов курс лікування від наркоманії до закінчення судового слідства, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_5 пройшов лікування від наркоманії не добровільно, і на такі дані немає посилань у касаційному поданні прокурора.

Що ж стосується викладених у поданні прокурора доводів щодо безпідставності рішення суду в частині покладення на ОСОБА_5 обов’язку відшкодувати судові витрати за проведення експертиз, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки це рішення суперечить положенням кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст. 93 КПК України при визнанні підсудного винним у вчиненні злочину суд постановляє стягнути з нього судові витрати. Також, якщо підсудний визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_5 не було визнано винним у вчиненні злочину, а було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрито.

Кримінально-процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, яку було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині відшкодування судових витрат, у зв’язку з чим до постанови суду слід внести зміни.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

частково задовольнити касаційне подання заступника прокурора Херсонської області.

Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 27 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з постанови рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 судових витрат у сумі 797 грн. 64 коп. за проведення експертиз.