Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 9 лютого 2009 року, якою кримінальну справу щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

- по обвинуваченню за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 200 КК України провадженням закрито на підставі п. "в" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року та звільнено від кримінальної відповідальності.

Постановлено речові докази: грошові кошти в сумі 330 147 доларів США, 20 000 євро та 496 180 грн., які 18.06.2008р. були вилучені у ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 і які знаходяться на депозитних рахунках ДПА у м. Києві, передати в дохід держави, як кошти здобуті злочинним шляхом.

Згідно постанови суду, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він в період з жовтня 2007 року по липень 2008 року, вчинив пособництво в підробці документа, використання завідомо підробленого документа та незаконні дії з документами на переказ та іншими засобами доступу до банківських рахунків.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2009 року постанова суду залишена без зміни.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 порушує питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_6 у зв’язку з невідповідністю висновків суду першої і апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи. Вважає, що вилучені у ОСОБА_6 і передані в дохід держави кошти не є такими, що отримані злочинним шляхом. Посилається на те, що судами не достатньо перевірені покази свідка ОСОБА_7 Стверджує, що санкції статей за якими обвинувачувався ОСОБА_6 не передбачають конфіскації майна, цивільний позов не заявлений, тому відсутні підстави щодо відшкодування будь – яких збитків. Просить скасувати постанову і ухвалу апеляційного суду і прийняти рішення про повернення грошових коштів, які знаходяться на депозитних рахунках ДПА у м. Києві - ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_5, яка підтримала свою касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 200 КК України на підставі Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року.

ОСОБА_6 вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України не відносяться до категорії тяжких злочинів, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина і дав згоду на застосування до нього цього закону та закриття справи.

Доводи у скарзі щодо необґрунтованої передачі в дохід держави грошових коштів, вилучених у ОСОБА_6 не є переконливими.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 248 КПК України, при закритті справи суд вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Суд, встановивши і визнавши, що кошти в сумі 330 147 доларів США, 20 000 євро та 496 180 грн., які 18.06.2008р. були вилучені у ОСОБА_6, є речовими доказами, обґрунтовано прийняв рішення про передачу їх в дохід держави, як кошти, які здобуті злочинним шляхом.

При цьому, як видно із матеріалів справи, справа щодо ОСОБА_6 була виділена з іншої справи про фіктивне підприємництво, по якій постановлено вирок щодо інших осіб (т.1,а.с.4,53), і походження вилучених у ОСОБА_6 коштів не є правовим, оскільки пов’язане з його незаконною діяльністю та діяльністю інших осіб.

Апеляційним судом перевірялись доводи скарги аналогічного змісту і визнані такими, що не підлягають до задоволення, про що в ухвалі апеляційного суду наведені відповідні мотиви.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 9 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.