Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 березня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2009 року щодо них,

зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця м. Радехова Львівської області, не працюючого, раніше судимого 24.03.2005 року Радехівським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та мешканця с. Жирова Жидачівського району Львівської області, не працюючого, раніше судимого:

- 05.05.2005 року за ч.1 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 510 грн.;

- 24.02.2006 року Жидачівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі і 510 грн. штрафу; постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.09.2008 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 3 місяці і 15 днів,

- за ч.2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 24 лютого 2006 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.

Також з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стягнуто з кожного по 939,02грн. судових витрат за проведення експертиз на користь НДЕКЦ ГУМВС України у Львівській області та по 726,70 грн. судових витрат за проведення експертиз на користь Львівського НДІСЕ.

Відповідно до вимог ст. 81 КК України вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_6 – й як особою, що раніше вчинила розбій, розбійного нападу з проникненням до житла потерпілого ОСОБА_7 та із заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, а також у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів за таких обставин.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6, знаючи про наявність цінного майна і грошей у ОСОБА_7, 1931 року народження, вступили у попередню змову між собою на заволодіння майном потерпілого шляхом розбійного нападу та його вбивства, для чого, озброївшись ножем та шнурівкою, 30 червня 2009 року близько 23 год. прибули до його будинкуАДРЕСА_1, де шляхом вибиття ногами вхідних дверей проникли до житла ОСОБА_7, який спав на ліжку, й напали на нього, завдавши руками й ногами численних ударів по тілу та скинувши його на підлогу. Вимагаючи видати цінності і не даючи можливості кричати по допомогу, ОСОБА_5 приставив ножа до шиї ОСОБА_7, а ОСОБА_6 зв’язав йому руки шнурівкою та заткнув рота рукавицею, після чого вони вдвох продовжували бити ОСОБА_7 по голові й тілу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров’я в момент заподіяння. Від дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на місці події настала смерть потерпілого ОСОБА_7 в результаті тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер з обох сторін і зламом тіла грудини.

Учинивши вбивство, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи майном ОСОБА_7, а саме: грошима в сумі 2000 грн., двома джинсами на суму 200 грн., банківською карткою, всього на суму 2200 грн., і з місця злочинів втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що він злочинів не вчиняв, а його обвинувачення ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом, оскільки при затриманні й допиті як підозрюваного йому не було роз’яснено його прав та до нього працівниками міліції застосовувались недозволені методи слідства – фізичне насильство, під впливом якого він змушений був обмовити себе у вчиненні злочинів. Також вказує, що всупереч вимогам кримінально-процесуального закону суд відмовив йому в клопотанні про фіксацію судового процесу технічними засобами, а при постановленні вироку не звернув уваги на показання ОСОБА_6 в судовому засіданні, в яких той підтверджував відсутність його – ОСОБА_5 на місці злочину. Вказує, що суд не врахував наявності на його утриманні дружини та малолітньої дитини. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочинів.

Засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи, що він разом з ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з метою заволодіння майном ОСОБА_7, проникли до його будинку, напали на потерпілого, збили його на підлогу та зв’язали, у той же час вказує, що після цього він ніякого насильства до ОСОБА_7 не застосовував, а вбивство останнього в його присутності учинив самостійно ОСОБА_5 шляхом побиття ОСОБА_7 ногами та стрибання йому на грудну клітку, від чого той на місці помер. З огляду на це, просить вирок суду змінити, виключивши визнання його винним у вбивстві, та пом’якшити призначене йому покарання до 10 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримання своєї касаційної скарги, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг обох засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, ретельно перевірених у судовому засіданні, належно оцінених судом і детально наведених у вироку.

Зокрема, як видно з протоколів огляду місця події, 01.07.2009 року у будинку АДРЕСА_1 було виявлено труп господаря будинку ОСОБА_7 зі зв’язаними ззаду руками і слідами насильницької смерті.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, у ОСОБА_7 було виявлено численні різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження у виді різаних ранок на шиї і грудях, які могли виникнути від дії леза ножа, синців на обличчі, травматичного видалення трьох зубів щелепи справа, перелому верхньої щелепи, переломів 2-9 ребер справа й 2-8 ребер зліва, а також перелому тіла грудини, що виникли від ударів тупими твердими предметами, якими могли бути руки й ноги. Смерть ОСОБА_7 настала на місці події від тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер з обох сторін, зламом тіла грудини з утворенням так званої "западаючої грудини" та розвитком легеневої та серцево-легеневої недостатності, й ці тілесні ушкодження були тяжкими за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння й потягли смерть протягом хвилин чи десятків хвилин.

На досудовому слідстві ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнавали свою вину у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу й умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів.

У явці з повинною та при неодноразових допитах, у тому числі при відтворенні обстановки та обставин події, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у присутності своїх захисників давали детальні показання про мотиви й знаряддя злочинів, про обставини, за яких вони проникли до будинку ОСОБА_7, напали на нього та позбавили його життя, а також про обставини заволодіння його майном і розпорядження ним.

Зокрема, вони визнавали, що, маючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_7, про якого їм від ОСОБА_8 було відомо, що той був заможною особою, вночі прийшли до будинку ОСОБА_7, вибили ногами двері, проникли до житла й, діючи спільно та узгоджено, напали на потерпілого, скинули його з ліжка, зв’язали заздалегідь принесеним шнуром, погрожували принесеним з собою ножем, який ОСОБА_5 приставляв до шиї ОСОБА_7, а також давили й били коліном потерпілого у грудну клітку, завдавали йому ударів руками й ногами в різні частини тіла, зокрема, в груди й живіт, від чого він хрипів, а потім перестав подавати ознаки життя. Під час цих дій вони вимазали свої штани кров’ю потерпілого, а тому залишили їх в приміщенні, а самі вдягли знайдені в шафі джинси ОСОБА_7 Також, знайшовши в помешканні 2000 грн. і банківську картку ОСОБА_7, вони заволоділи ними та, залишаючи місце події, включили в будинку газ, який, пошкодувавши будинок, ОСОБА_6 підпалив. Після цього вони з місця злочину втекли, на таксі доїхали до м. Миколаєва, звідти до м. Львова, де намагалися по банківській картці отримати гроші в банкоматі, але картку було заблоковано. Таким чином, відтворюючи події злочинів і свої наступні дії, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 посилалися на такі обставини, які не могли бути відомі слідчим органам.

Ці їх показання на досудовому слідстві, які детально викладені у вироку, знайшли підтвердження іншими доказами, а тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними та поклав в основу вироку.

Так, факт учинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкримінованих їм злочинів підтверджений детально наведеними у вироку доказами: показаннями свідка ОСОБА_8 про повідомлення ним ОСОБА_6 даних щодо матеріального стану й місця проживання ОСОБА_7; даними протоколів огляду місця події, висновками трасологічної, імунологічної, дактилоскопічної експертиз, за якими встановлено, що вхідні двері будинку ОСОБА_7 були вибиті способом, зазначеним ОСОБА_5 і ОСОБА_6, й останні залишили в будинку на різних предметах сліди своїх пальців, а ОСОБА_6 – й недопалок зі слідами своєї слини.

Також з даних протоколів обшуків, оглядів, вилучення й впізнання речей, показань потерпілого ОСОБА_9, свідка ОСОБА_10, висновків судово-медичних, імунологічних експертиз видно, що в будинку загиблого було виявлено двоє штанів зі слідами крові ОСОБА_7, які були впізнані засудженими та свідком як належні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а за місцем проживання ОСОБА_6 виявлено та дружиною ОСОБА_5 видано двоє джинсових штанів, які потерпілий впізнав як належні його батьку ОСОБА_7 й викрадені з його будинку після загибелі батька. Окрім того, на вилученій футболці ОСОБА_6, в якій він перебував під час вчинення злочинів, виявлено кров ОСОБА_7

За висновками судово-медичних експертиз, виявлені у загиблого ОСОБА_7 тілесні ушкодження й механізм заподіяння йому смерті повністю відповідають викладеним ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на досудовому слідстві обставинам.

Винуватість засуджених підтверджена й показаннями свідків – таксистів, які перевозили ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з м. Ходорова до міст Миколаєва і Львова та впізнали цих осіб при пред’явленні їм на впізнання; даними протоколів вилучення в АКБ "Укрсоцбанк" м. Львова банківської пластикової картки на ім’я ОСОБА_7, яка була заблокована банкоматом, та 8-ми фотознімків моменту блокування, зроблених камерами відео-спостереження, на яких зафіксовані ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Зазначеним доказам щодо характеру, мотиву, послідовності й узгодженості дій засуджених, обстановки в момент події злочинів, характеру, кількості і локалізації виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, часу настання його смерті суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку, що дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були заздалегідь обумовлені та спрямовані на заволодіння його майном шляхом розбійного нападу й вбивства потерпілого з користі; при цьому кожен з них виконав ту частину дій, які група вважала необхідним для реалізації спільного умислу.

Цими доказами у сукупності спростовуються й висловлені як в судовому засіданні, так і в касаційних скаргах твердження ОСОБА_6 про те, що він разом з ОСОБА_5 учинив щодо ОСОБА_7 тільки розбій, а потім вбивство останнього було вчинено ОСОБА_5 самостійно, а також твердження ОСОБА_5 про те, що він до будинку загиблого не заходив, очікуючи на вулиці ОСОБА_6, який і вчинив всі злочини щодо ОСОБА_7.

Оцінюючи зазначені доводи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, висунуті на свій захист в судовому засіданні, суд у вироку навів відповідні мотиви, чому він в цій частині визнав їх недостовірними, і з цими висновками погоджується й колегія суддів.

Твердження ОСОБА_5 про те, що він на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні злочинів під впливом застосованого до нього насильства з боку працівників міліції та його також обмовив ОСОБА_6, який, начебто, визнав це, є безпідставними, оскільки не відповідають матеріалам справи та спростовані дослідженими судом доказами.

Так, ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував застосування до нього недозволених методів і обмову ним ОСОБА_5, а також вказував про достовірність визнавальних показань ОСОБА_5 на досудовому слідстві і неправдивість його показань, даних по справі суду.

Добровільність дачі ОСОБА_5 показань на досудового слідстві була перевірена судом, який, давши належну оцінку показанням допитаних свідків – понятих, які брали участь у проведенні слідчих дій з ОСОБА_5, слідчого Гвоздика Р.В., працівників міліції Петрівського В.Б., Барабанова С.А., які затримували ОСОБА_5, матеріалам проведеної прокуратурою Жидачівського району Львівської області перевірки, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо застосування до ОСОБА_5 недозволених методів дізнання і слідства, а також даним медичної документації ОСОБА_5 та висновкам його судово-медичної експертизи про відсутність у нього будь-яких тілесних ушкоджень, дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність твердження ОСОБА_5 про застосування до нього недозволених методів і спрямованість цього твердження на уникнення відповідальності за фактично скоєне.

Таким чином, суд, дослідивши надані по справі докази й давши їм належну оцінку, а також ретельно перевіривши доводи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, висунуті ними на свій захист в суді, обґрунтовано визнав доведеною їх винуватість у вчиненні злочинів і правильно кваліфікував їх дії за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Підстав для зміни вироку з перекваліфікацією дій засуджених за менш тяжким злочином або для скасування вироку повністю чи в частині за відсутністю в їх діях складу злочинів, як про це зазначається в касаційних скаргах, немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку, по справі також не встановлено.

Твердження ОСОБА_5 про те, що при затриманні та допиті як підозрюваного йому не було роз’яснено прав та він не був забезпечений захисником, а в подальшому суд безпідставно відмовив йому в клопотанні про фіксацію судового процесу технічними засобами, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно з матеріалами справи ОСОБА_5 при затриманні 02.07.2009 року і в подальшому при допиті як підозрюваного 03.07.2009 року було роз’яснено права, в тому числі на захист, і за його клопотанням мати захисником ОСОБА_13 останній був допущений до справи і брав участь у допиті ОСОБА_5 як підозрюваного та в інших слідчих діях, що проводились з ОСОБА_5, про що в протоколах містяться підписи як ОСОБА_5, так і його захисника ( т. 1 а.с. 168-169, 171-172, 176-185).

Також з матеріалів справи видно, що ОСОБА_5 як при виконанні вимог ст. 218 КПК України, так і в подальшому в судовому засіданні клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами не подавав.

Покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей кримінального закону, за якими їх засуджено, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особу, в тому числі й тих, на які є посилання в касаційних скаргах засуджених, а також з урахуванням обтяжуючих та пом’якшуючих їх покарання обставин.

Обґрунтовано також судом визначено засудженим покарання за сукупністю злочинів, а ОСОБА_6 – й за сукупністю вироків.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за видом і розміром призначено покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, і підстав для його пом’якшення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - без зміни.