Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 16 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2009 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця села Красне Красноармійського району Донецької області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк 2 роки та відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися туди для реєстрації, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Селидове Донецької області, мешканця села Зоря Красноармійського району Донецької області, громадянина України, такого, що не має судимості згідно зі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк 2 роки та відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися туди для реєстрації, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь експертної установи судові витрати в сумі 225 гривень 36 копійок.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 визнано винними в тому, що вони, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 15 лютого 2009 року приблизно о 23-ій годині в будинку АДРЕСА_1 грубо порушили громадський порядок. З мотивів явної неповаги до суспільства, з хуліганських спонукань, із особливою зухвалістю, завдали потерпілому ОСОБА_7 більше 20 ударів руками по голові та іншим частинам тіла. З-поміж цих ударів один з них ОСОБА_5 заподіяв ногою в обличчя, коли потерпілий від застосованого до нього насильства нахилився головою донизу. Далі ОСОБА_6 став утримувати ОСОБА_7 за одяг, а ОСОБА_5 взяв зі столу кухонного ножа приставив до шиї й пригрозив йому вбивством. У якийсь момент потерпілому вдалося втекти з місця події.

Унаслідок хуліганських дій ОСОБА_7 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і направити справу на нове розслідування. Вважає, що суд не проаналізував показань потерпілого та свідків про погрози вбивством, висловлені засудженими, в обстановці, яка давала підстави для їх реального сприйняття. Також зазначає, що використання під час хуліганства ножа вказує на необхідність застосування кримінального закону, зокрема, ч. 4 ст. 296 КК України, яка передбачає відповідальність за такі дії. Посилаючись на фактичні обставини справи, дані про особу, розгляд справи без потерпілого й без з’ясування його ставлення до дій засуджених, твердить про призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 невиправдано м’якого покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання з наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Обґрунтовуючи рішення про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, суд виходив з того, що вони щиро покаялися, сприяли розкриттю злочину, а також зі ставлення потерпілого, який не наполягав на обранні суворого покарання.

Однак з такою мотивацією призначення покарання не можна погодитися.

Суд по суті не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, через що не забезпечив відповідність, співмірність призначеного покарання з характером дій засуджених. Йдеться про те, що суд фактично не зважив на фізичну, чисельну перевагу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 над потерпілим, на факт їх проникнення в будинок у нічний час, тривалість та інтенсивність побиття, використання під час злочину ножа, на припинення злочину тільки тому, що потерпілому вдалося втекти.

З’ясовуючи ставлення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до злочину, суд не врахував, що вони, попри щире каяття, фактично притримувалися іншої оцінки своїх дій: вину визнали частково, в судовому засіданні намагалися применшити свою участь в побитті потерпілого. Так, ОСОБА_5 пояснив, що тільки штовхнув потерпілого, а ОСОБА_6, – що завдав три удари.

У даних про особу ОСОБА_5 суд звернув увагу на його позитивну характеристику з місця проживання, проте не зважив на те, що сільський голова Красненської сільської ради охарактеризував його із задовільної сторони (а. с. 112).

Зі справи видно, що ОСОБА_6 ніде не працював, не займався іншим корисним ділом. За місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями. У минулому (червень 2005 року) скоїв злочин проти чужої власності й через рік після спливу іспитового строку вчинив новий злочин, що вказує на його схильність до протиправної поведінки. Ці обставини теж не знайшли свого відображення у вироку.

Не можна беззастережно погодитись із тим, що потерпілий ОСОБА_7 не наполягав на суворому покаранні, оскільки через його неявку в судове засідання суд не мав можливості з’ясувати його справжнє ставлення до дій підсудних.

Не знайшла належної оцінки й та обставина, що злочин ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили в стані алкогольного сп’яніння.

Наведені обставини дають підстави вважати, що рішення суду про звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд дійде висновку про винність в інкримінованому їм злочині, то призначене покарання слід визнати явно несправедливим внаслідок м’якості.

У зв’язку з цим доводи касаційного подання прокурора в частині скасування вироку із зазначених підстав слід визнати слушними.

Попри це, не можна погодитися з проханням прокурора про направлення справи на нове розслідування, через неправильне застосування кримінального закону під час кваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та її відповідності фактичним обставинам справи. Зі справи видно, що суд відповідно до вимог ст.ст. 161, 275 КПК України розглянув справу в межах пред’явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК України. Цього обвинувачення притримувався й прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Оскільки у справі не було процесуальних приводів для зміни обвинувачення, суд постановив за цим обвинуваченням вирок. Такі дії суду не суперечать закону. Водночас слід зазначити, що це питання може бути вирішено під час нового судового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 липня 2009 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.