Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 16 березня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів справи судом першої інстанції, на постановлені за скаргою ОСОБА_5 судові рішення,

постановою прокурора Богодухівського району Харківської області від

15 квітня 2008 року скасовано постанову начальника сектора ДСБЕЗ Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області від 10 квітня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом викрадення належного

ОСОБА_6 майна шляхом крадіжки директором МПП "Істок" ОСОБА_5 та порушено кримінальну справу щодо директора МПП "Істок" ОСОБА_5 за фактом крадіжки належного ОСОБА_6 майна за ознаками злочину, передбаченого

ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно з постановою прокурора, 03 квітня 2008 року до чергової частини Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області надійшла заява

ОСОБА_6 щодо крадіжки будівельних матеріалів з його власної нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Проведеною перевіркою було встановлено особу, що вчинила викрадення належного ОСОБА_6 майна шляхом крадіжки на загальну суму 36800 грн., проте 10 квітня 2008 року було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

З урахуванням достатніх даних, які вказували на наявність в діянні директора МПП "Істок" ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, прокурором скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 квітня 2008 року та порушено кримінальну справу щодо директора МПП "Істок"

ОСОБА_5 за вказаним фактом.

На зазначену постанову прокурора до суду було подано скаргу ОСОБА_5 в якій він вказував на незаконність порушення кримінальної справи.

Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від

22 грудня 2008 року задоволено скаргу ОСОБА_5, а вказану постанову прокурора скасовано і відмовлено у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 січня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що місцевий суд при розгляді скарги ОСОБА_5 порушив вимоги ст. 236-8 КПК України, а апеляційний суд такого допущеного судом першої інстанції недоліку не усунув. Просить скасувати постановлені судові рішення і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_5 на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про незаконність та безпідставність порушення кримінальної справи щодо директора МПП "Істок" ОСОБА_5 за фактом крадіжки належного ОСОБА_6 майна за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав відсутність підстав до порушення кримінальної справи.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо.

За змістом ч. 2 ст. 94 КПК України підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як убачається з постанови прокурора, підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, що містяться в матеріалах дослідчої перевірки, які вказують на наявність в діянні директора МПП "Істок" ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Однак суд зазначив, що з таким твердженням прокурора погодитися не можна, оскільки ОСОБА_6 набув право власності на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 лише 27 лютого 2008 року на підставі рішення господарського суду Харківської області, а згідно договору купівлі – продажу від 06 вересня 2007 року

ОСОБА_5 придбав цей об’єкт у ТОВ "Харківагротехніка", яке, у свою чергу, придбало даний об’єкт нерухомості у ліквідатора ОСОБА_7 за договором купівлі – продажу від 14 червня 2005 року.

З урахуванням цього суд визнав, що у ОСОБА_5 не було умислу на крадіжку чужого майна, оскільки, вилучаючи будівельні матеріали із нежитлової будівлі, не знав, що право власності на цю будівлю має не він, а інша особа.

Проте, з’ясування питань про наявність чи відсутність усіх ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на цій стадії процесу є прерогативою органу слідства, а не суду, тому дана обставина свідчить про неналежну перевірку судом підстав до порушення кримінальної справи.

Крім того, слід зазначити, що предметом договорів купівлі – продажу від

14 червня 2005 року та 06 вересня 2007 року були будівельні матеріали без вказівки конкретного їх місцезнаходження, а не вищевказана нежитлова будівля.

Апеляційний суд при розгляді матеріалів справи, не перевірив належним чином усіх доводів, що були наведені в апеляції прокурора, і допущених судом першої інстанції недоліків в установленому законом порядку не усунув.

З урахуванням того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи за скаргою ОСОБА_5 – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 22 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 січня 2009 року скасувати, а матеріали справи за скаргою ОСОБА_5 направити на новий судовий розгляд.