Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 березня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_5 на окрему ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2009 року,

під час розгляду апеляції на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 3 вересня 2008 року, прийнятої під головуванням судді Кормушина К.О., про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6, засудженого за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 6 травня 2006 року, апеляційним судом було винесено окрему ухвалу на адресу голови Шевченківського районного суду м. Києва для вжиття заходів реагування з приводу неналежного виконання суддею посадових обов’язків та порушення вимог закону.

Як зазначено в окремій ухвалі, суддя Кормушин К.О. розглянув справу про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 без повідомлення та участі органу, що відає відбуванням покарання. Крім того, в порушення вимог кримінально-процесуального закону справа за апеляцією ОСОБА_6 понад 3 місяці не була призначена до апеляційного розгляду і не направлялася до апеляційного суду.

Окрема ухвала мотивована тим, що суддя Кормушин К.О. грубо порушив вимоги ст.ст. 407, 354 КПК України, що призвело до скасування судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд, а також порушення прав засудженого ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить окрему ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення. Вказує на те, що при розгляді справи щодо ОСОБА_6 з його боку не було допущено таких істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які були б підставою для винесення окремої ухвали.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_5, який підтримав доводи своєї скарги, але не заперечував факту порушень, допущених при розгляді подання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6, прокурора Ковтун Н.Я., яка вважала доводи касаційної скарги безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 380 КПК України апеляційний суд за наявності підстав, передбачених статтею 23-1 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу. Крім того, він може окремою ухвалою звернути увагу відповідних посадових осіб на факти порушення закону при розгляді справи судом першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції дійсно було допущено порушення вимог ст. 407 КПК України про повідомлення та обов’язкову участь у розгляді подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання представника органу, що відає виконанням покарання. Крім того, в порушення вимог ст. 354 КПК України, дана справа понад три місяці не була направлена до апеляційного суду.

Такі порушення обґрунтовано були підставою для винесення окремої ухвали. Тому доводи ОСОБА_5 про те, що окрема ухвала щодо нього підлягає скасуванню через істотне порушення апеляційним судом кримінально-процесуального закону, безпідставні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а окрему ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2009 року щодо нього – без зміни.