Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 11 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2009 року щодо нього,

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Києва,

раніше судимого 17 грудня 1997 року

Шевченківським районним судом м. Києва за

ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141 КК України 1960 року

на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого

7 серпня 2004 року по відбуттю строку

покарання,

за ч. 2 ст. 187 КК України на дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо якої не оскаржуться.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 41 842 гривні 46 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 9 серпня 2008 року у період часу з 11 години по 14 годину за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 спочатку у під’їзді будинку АДРЕСА_1 а потім на дитячому майданчику за магазином "Велика кишеня", розташованого у будинку АДРЕСА_2 напали на ОСОБА_6 та із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, заволоділи золотими ювелірними виробами, зокрема, золотим ланцюжком вартістю 22 888 гривень з хрестиком вартістю 4937 гривень 40 копійок, золотим браслетом вартістю 4000 гривень, мобільним телефоном марки "Нокіа-6300" вартістю 1453 гривні 50 копійок та іншими особистими речами потерпілого, всього на загальну суму 41 368 гривень 32 копійки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить змінити оскаржувані судові рішення, його дії перекваліфікувати з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за цією нормою закону. Своє прохання мотивує тим, що змови на вчинення розбійного нападу, зокрема застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого, у нього з ОСОБА_5 не було. Про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень він дізнався вже після того, як ОСОБА_5 вивів ОСОБА_6 з під’їзду будинку АДРЕСА_3 Зазначає, що суд апеляційної інстанції не розглянув усіх доводів його апеляції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблено висновок про доведеність винності засудженого ОСОБА_4 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Твердження засудженого про неправильну кваліфікацію його дій позбавлені підстав та спростовуються дослідженими судом доказами.

У судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечував факту заволодіння майном потерпілого та подальшого його збуту до ломбарду. На досудовому слідстві ОСОБА_4 підтверджував наявність попередньої домовленості з ОСОБА_5 на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6

Потерпілий ОСОБА_6 розповів про заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 в приміщенні під’їзду будинку АДРЕСА_3, внаслідок яких йому стало погано. Він намагався піти, але засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зупинили його, ОСОБА_5 примушував його пити горілку, а потім намагався зірвати золотий ланцюжок з його шиї, висловлюючи при цьому погрозу відрізати голову. У подальшому ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 зняли з нього золоті ювелірні вироби, у тому числі золотий ланцюжок, який перекусили кусачками, та викрали інші особисті речі. Також зазначив, що ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 водили його до банкомату з метою зняття грошових коштів.

Наведені показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_5 дійсно примушував потерпілого пити горілку, що останньому телефонувала його дівчина, однак засуджені не давали йому з нею говорити, ОСОБА_5 дістав з кишені ОСОБА_6 мобільний телефон та передав його ОСОБА_4, підтвердили, що засуджені водили потерпілого до банкомату, золотий ланцюжок на шиї потерпілого засуджені зняли, перекусивши кусачками, також дістали гаманець та витягли з нього гроші; свідка ОСОБА_9 про обставини закладення засудженими до ломбарду викрадених ювелірних виробів та подальшого їх викупу; даними, які містяться у протоколі очної ставки між свідком ОСОБА_7 та засудженим ОСОБА_4, висновку судово-медичної експертизи про те, що ОСОБА_6 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я на термін більше шести але менше двадцять одного дня.

Дії засудженого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Не є слушними доводи засудженого про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 187 КК України, просив пом’якшити покарання до семи років позбавлення волі. Посилався на повне визнання вини та щире каяття у вчиненому злочині (т. 3 а.с 169-170).

Наведені доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості були належним чином перевірені апеляційним судом та обґрунтовано визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду за змістом відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.