Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 11 березня 2010 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області, на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 червня 2009 року щодо ОСОБА_5

постановою Первомайського міського суду Луганської області від 11 березня 2009 року щодо ОСОБА_5, який вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ч.1 ст.121 та ч.1 ст.296 КК Країни, застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 червня 2009 року постанову змінено: вирішено застосувати щодо ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону при застосуванні заходів медичного характеру, вважає, що ухвала винесена із порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано прийшов до висновку про необхідність змінити примусовий захід медичного характеру при госпіталізації ОСОБА_5 до психіатричного закладу.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора Сухарєва О.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з висновком амбулаторної комісійної судово-психолого-психіатричної експертизи №18 від 26.01.2009 року ОСОБА_5 на час проведення експертизи та в період, до якого належить інкриміноване йому діяння, виявляв ознаки хронічного психічного розладу в формі шизоафективного розладу афектдомінантної форми афективнопараноїдного синдрому, що позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними; з урахуванням виявлених при експертизі психічних розладів щодо нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом (а.с.181-184).

Як убачається зі змісту постанови, судом встановлено, що своїми діями ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, та заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 94 КК України щодо психічно хворої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб, застосовується госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Апеляційним судом прийнято рішення про зміну примусового заходу медичного характеру, обраного судом першої інстанції, та ухвалено застосувати щодо нього госпіталізацію до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Однак, апеляційний суд свого рішення належним чином не мотивував, чим порушив вимоги частини 3 ст. 377 КПК України, яка передбачає, що при зміні постанови в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необгрунтованість постанови.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду в даній справі підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 червня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суду.