Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 11 березня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Марківського районного суду Луганської області від 13 квітня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 12 грудня 2007 року за ч.2 ст. 296 КК України на 4 роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки 6 місяців,

засуджено за ч.3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки обмеження волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_5 до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 12 грудня 2007 року та остаточно визначено 4 роки 6 місяців обмеження волі з конфіскацією майна.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим в тому, що він 10 грудня 2008 року, в період часу з 17 по 20 годину, проник в будинок АДРЕСА_1, де, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, вчинив розбійний напад на ОСОБА_6 та заволодів його грішми в сумі 220 грн. Під час вчинення розбійного нападу ОСОБА_5 завдав потерпілому ОСОБА_6 три удари кулаком в обличчя та підібраним на місці злочину кухонним ножем заподіяв останньому порізи трьох пальців лівої руки.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та особі винного внаслідок м'якості. Вказує на те, що суд безпідставно вказав у вироку обтяжуючу покарання обставину-повторність та не зазначив яка саме частина майна підлягає конфіскації.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання.

Проте, місцевий суд, визначивши ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 69 КК України, належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який негативно характеризувався за місцем проживання, вчинив злочин щодо інваліда та в період іспитового строку, визначеного попереднім вироком. Крім того, ОСОБА_5 вчинив розбійний напад із застосуванням ножа.

За таких обставин, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить усунути зазначені порушення закону, а також перевірити інші доводи, наведені в касаційному поданні прокурора, та постановити обгрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального законодавства. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, то призначене йому покарання у виді обмеження волі слід визнати м`яким.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Вирок Марківського районного суду Луганської області від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.