розглянула у судовому засіданні 11 березня 2010р. в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1

Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 3 листопада 2008р.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого

виправдано за ст. 121 ч.2 КК України за недоведеністю обвинувачення і засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Із застосуванням ст.ст. 75 та 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку без дозволу органу кримінально-виконавчої системи не виїжджати на постійне проживання за межі України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2008р. вирок залишено без зміни.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння 17 серпня 2007р., приблизно о 2 год., біля дискотеки у с. Березна Хмільницького району із хуліганських мотивів руками та ногами побив по голові і тулубу ОСОБА_1, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого останній упав на землю і втратив свідомість.

В ході цього ОСОБА_3 наніс удар кулаком о обличчя і Антосину, спричинивши йому фізичний біль.

Невстановлені особи, які діяли в групі з ОСОБА_3, безпричинно нанесли чисельні удари ногами по тулубу Антосина та кулаками в обличчя ОСОБА_4 і ОСОБА_5, заподіявши їм фізичний біль.

Після цього ОСОБА_3 у групі з невстановленими особами, вчинивши бійку та зірвавши таким чином проведення масового заходу – дискотеки, зник з місця злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 також було пред’явлене обвинувачення за ст. 121 ч.2 КК України у тому, що він тоді ж шляхом побиття ОСОБА_1 спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких цей потерпілий помер у себе вдома біля 11 год. 17 серпня 2007р.

При розгляді даної справи суд визнав, що ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні лише легкі тілесні ушкодження, які не знаходяться у причинному зв’язку зі смертю потерпілого.

Тому суд дійшов висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, не знайшло свого підтвердження і виправдав за цим законом ОСОБА_3.

У касаційній скарзі потерпіла посилається на те, що судове слідство по справі проведено неповно і необ’єктивно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не дав належної оцінки доказам по справі, необгрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України, безпідставно призначив йому занадто м’яке покарання і неправильно звільнив засудженого від його відбування з випробуванням.

Просить про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, потерпілу та її представника, які підтримали скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, судове слідство по ній проведено дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень в частині виправдання ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України, у справі не допущено і на ці обставини, крім того, не міститься переконливих посилань у касаційній скарзі.

Правильно дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність участі ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, за якою йому органами досудового слідства було пред’явлене обвинувачення, а тому суд правильно постановив у цій частині щодо ОСОБА_3 виправдувальний вирок.

Викладені з даного приводу у вироку висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і є належно мотивованими.

Що ж стосується судових рішень у частині засудження ОСОБА_3 за ст. 296 ч.2 КК України, то їх належить скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Як свідчать матеріали справи, при призначенні засудженому за ст. 296 ч.2 КК України покарання суд першої інстанції послався у вироку, що він враховує те, що ОСОБА_3 на момент вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп’яніння, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мають до нього претензій і до вчинення злочину його спонукала поведінка самого ОСОБА_1.

Однак, при вирішенні даного питання суд у вироку по суті обмежився лише перерахуванням даних про особу засудженого і не взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину та у достатній мірі не врахував таку обтяжуючу його покарання обставину, як вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Більше того, суд не вказав у вироку передбачених ст. 66 КК України підстав, які пом’якшують покарання засудженого, а, звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, у мотивувальній частині вироку не навів переконливих доводів про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання і не послався на ст. 75 КК України.

У свою чергу, розглянувши апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_1 та її представників, у яких в числі інших порушувалося питання і про скасування вироку у зв’язку з м’якістю призначеного засудженому покарання, апеляційний суд таких допущених судом першої інстанції недоліків в установленому законом порядку не усунув.

Виходячи з наведеного, судові рішення у цій частині підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів –

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 3 листопада 2008р. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 грудня 2008р. щодо ОСОБА_3 в частині його засудження за ст. 296 ч.2 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.