Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 11 березня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на постановлені щодо неї судові рішення.

Вироком Кагарлицького міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2008 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку с Богданівка Петровського району

Кіровоградської області, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_5 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2009 року вирок змінено, пом’якшено покарання із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 1 700 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_5 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона 30 липня 2006 року під час сварки з чоловіком ОСОБА_7, яка переросла в бійку, намагаючись забрати у нього з рук свою малолітню дитину, умисно на ґрунті особистих неприязних стосунків укусила свекруху ОСОБА_5, яка відтягувала її від чоловіка, в мізинець правої руки, спричинивши середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді перелому нігтьової фаланги п’ятого пальця правої кисті.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону. Зазначає, що факт спричинення потерпілій саме перелому пальця є сумнівним, оскільки він був установлений не лікарем під час первинного огляду, а рентгенологом через рік після події. Указує, що потерпіла сама втрутилась у бійку і допомагала її чоловіку забрати молодшу півторарічну дочку. Вважає, що апеляційний суд погіршив її становище, призначивши реальне покарання та значно збільшивши стягнення на відшкодування моральної шкоди, при цьому постановив ухвалу, а не свій вирок.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення потерпілої ОСОБА_5, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, думку прокурора, яка вважала, що скаргу слід задовольнити частково й направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України апеляційний суд змінює вирок, у тому числі, у випадку пом’якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно матеріалів справи апеляційний суд при розгляді апеляції засудженої дійшов до висновку про можливість застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та перейшов до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного у санкції ч. 1 ст. 122 КК України – штрафу.

Однак унаслідок цього становище засудженої погіршилось, оскільки ОСОБА_6 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а апеляційний суд перейшов до реального покарання.

Санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, передбачене покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на строк до трьох років.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді виправних робіт не застосовується, у тому числі, до жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; обмеження волі – до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, перебуває у відпустці по догляду за дитиною (т. 1 а.с. 158).

Призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк навіть із звільненням на підставі ст. 75 КК України також погіршило б покарання засудженій, оскільки розгляд справи касаційним судом провадиться за її скаргою.

Отже, у цьому випадку жодний вид покарання не може бути застосований до засудженої ОСОБА_6, тому, виходячи з роз’яснень, які містяться у ч. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , судові рішення щодо неї підлягають зміні зі звільненням засудженої від покарання на підставі ст. 7 КПК України.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України апеляційний суд змінює вирок у випадку зменшення або збільшення сум, які підлягають стягненню, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення й кваліфікацію злочину.

З матеріалів справи убачається, що потерпілою ОСОБА_5 заявлений цивільний позов у розмірі 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Тому доводи у касаційній скарзі засудженої про те, що апеляційний суд за апеляцією прокурора незаконно збільшив розмір моральної шкоди до 7 000 грн., є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Кагарлицького міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 змінити, звільнивши її від покарання на підставі ст. 7 КПК України.