Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 30 липня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 5635,20 грн. заборгованості по аліментах.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він у період з вересня 2007 року по лютий 2009 року злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених рішенням суду. Так, згідно виконавчого листа № 2-П-639 від 3 листопада 2006 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання двох дітей, 1994 та 1996 років народження, в розмірі 1/3 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, до повноліття. ОСОБА_5 аліменти не сплачував, хоча мав можливість для цього за рахунок тимчасового заробітку, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментах 7135,20 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого судового рішення в частині вирішення цивільного позову у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Вказує на те, що з боржника двічі стягнуто заборгованість по аліментах. Просить в цій частині справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 визнано винним у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), внаслідок чого заборгованість по ним склала 7135,20 грн. Ці дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КК України.

Разом із тим, рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості по аліментах у розмірі 5635,20 грн. з урахуванням частково сплачених засудженим коштів у сумі 1500 грн. суперечить вимогам ст. 28 КПК України, на підставі якої суди мають вирішувати питання лише про стягнення шкоди, заподіяної злочином, оскільки заборгованість по аліментам не є шкодою, спричиненою злочином, а лише свідченням злісного ухилення від сплати аліментів. Крім того, рішення суду в частині цивільного позову суперечить вимогам ст. 195 Сімейного кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , згідно з якими заборгованість по аліментах визначається державним виконавцем і стягується на підставі виконавчого листа, виданого відповідно до рішення суду про стягнення коштів на утримання дитини, і лише у разі спору – судом.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дані кошти вже примусово стягуються органами виконавчої служби, а спір про стягнення аліментів між тими ж сторонами вже розглядався судом і на час постановлення вироку є вирішеним, а тому безпідставно розглянув цивільний позов про стягнення заборгованості по виплаті аліментів.

За таких обставин, вирок щодо ОСОБА_5 в частині стягнення з нього заборгованості по аліментах підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 30 липня щодо ОСОБА_5 в частині стягнення з нього 5635,20 грн. заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_6 скасувати, а справу в цій частині провадженням закрити.