Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні 09 березня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 грудня 2009 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця с.Луківка Ковельського району Волинської області, не працюючого, не судимого,

засуджено:

- за п.6 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 194 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 в доход держави 6743 грн. 72коп. судових витрат за проведення експертиз.

Визначено строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 4 квітня 2009 року.

У справі вирішена доля речових доказів у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

ОСОБА_6 визнано винуватим у розбійному нападі й умисному вбивстві з корисливих мотивів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та закінченому замаху на умисне знищення її майна у великих розмірах шляхом підпалу, вчинених за таких обставин.

25 березня 2009 року, близько 3 - 4 год., ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи корисливий мотив і наперед спланувавши розбійний напад на ОСОБА_7 з проникненням до її житла і її вбивство зі знищенням її майна шляхом підпалу будинку для ліквідації слідів злочинів, разом із своїм братом ОСОБА_8, який внаслідок недоумства не мав здатності усвідомлювати і правильно розуміти характер та значення вчинюваних дій, прийшов до будинку ОСОБА_7 по АДРЕСА_1

Увірвавшись шляхом ривка вхідних дверей у житло потерпілої, ОСОБА_6 напав на ОСОБА_7 і, діючи умисно з метою заподіяння їй смерті, руками та скрученим рушником здушував їй органи шиї, спричинивши несумісні із життям тяжкі тілесні ушкодження у виді зламу ріжків під'язикової кістки та щитовидного хряща. Смерть ОСОБА_7 настала на місці події від механічної асфіксії внаслідок удавлення.

Після того, як ОСОБА_7 припинила подавати ознаки життя, ОСОБА_6, залишивши її на ліжку, обшукав будинок і заволодів належним їй майном, а саме: домашньою консервацією сала та м'яса свинини у п’яти трьохлітрових і двохлітрових скляних банках, двома порожніми трьохлітровими банками, металевими й капроновими кришками до них, поліетиленовим і полотняним мішками, упаковкою прального порошку "DAX", всього на суму 417 грн. 63 коп.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 заздалегідь принесеною із собою легкозаймистою сумішшю бензину і дизпалива облив ліжко з потерпілою та інші місця у будинку, вартість якого складала від 20000 до 25000 грн., та сірниками підпалив будинок, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення до кінця злочинного умислу, після чого разом з братом ОСОБА_8 залишив місце злочину. Однак знищення будинку та іншого майна ОСОБА_7 не відбулося з незалежних від волі ОСОБА_6 причин, оскільки пожежа була своєчасно виявлена і ліквідована місцевими жителями та працівниками Ковельського РВ ГУ МНС України у Волинській області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 грудня 2009 року визнано встановленим, що ОСОБА_8 25 березня 2009 року, близько 3 – 4 год., разом з братом ОСОБА_6 незаконно проник до будинку ОСОБА_7, де, скориставшись тим, що остання була залишена братом на ліжку без ознак життя та перебувала в передсмертному стані, вчинив її зґвалтування та задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом. За вчинення цих суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України, до ОСОБА_8 було застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із загальним наглядом.

Зазначена ухвала щодо ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржена і касаційне подання на неї не внесено.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на однобічність, неповноту досудового слідства і судового розгляду справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Ця неповнота, на її думку, полягала у тому, що суд не призначив по справі необхідні експертизи, зокрема, щодо можливої наявності на дублянці ОСОБА_6 слідів біологічного походження від потерпілої ОСОБА_7, ідентичності пір’їн, виявлених на його кофті, пір'ю в помешканні потерпілої, можливої наявності відбитків пальців на коробці сірників, знайденій в будинку потерпілої, та на пляшці з паливно-мастильною рідиною. Зазначає, що дослідженими та наведеними у вироку доказами не підтверджено причетності до злочинів ОСОБА_6 Також захисник вважає сфальсифікованими матеріали про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення та вказує на застосування до нього під час перебування у Ковельському МВ УМВС України недозволених методів слідства, під впливом яких він обмовив себе у вчиненні злочинів.

Зазначає, що суд, відмовивши в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про перегляд у суді відеозапису відтворення обстановки та обставин події, порушив вимоги кримінально-процесуального закону.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оскаржуючи фактичні обставини справи та доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 194 КК України, просить вирок Апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на те, що ОСОБА_6 вину у вчиненні злочинів не визнав, не розкаявся, намагався приховати сліди злочинів, підпаливши будинок та труп потерпілої. Окрім того, зазначає, що судом недостатньо було враховано те, що ОСОБА_6 учинив злочин у стані алкогольного сп'яніння щодо особи похилого віку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання та його думку про безпідставність касаційної скарги захисника засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі та касаційному поданні, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Так, з матеріалів справи, зокрема, показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, даних акту про пожежу, протоколів огляду місця події від 25 і 26 березня 2009 року видно, що о 5-й год. 25.03.2009 року свідками була виявлена пожежа в будинку ОСОБА_7, після тушіння якої встановлено пошкодження запірного пристрою вхідних дверей, а на ліжку на розірваних пір’яних матрацах знайдено обгорілий труп ОСОБА_7 зі слідами насильницької смерті від удавлення. Також було виявлено пляшку із запахом нафтопродуктів, скручений петлею рушник, підпалені сірники та на підлозі -коробок сірників з малюнком квітки, який відрізнявся від інших 11-ти коробок сірників з малюнком козака, знайдених у господарстві загиблої. У коморі встановлено наявність декількох банок консервації сала та м’яса з металевими кришками "Полінка", пральний порошок "Дах".

З огляду на ці дані, 25.03.2009 року було порушено кримінальну справу за фактом вбивства ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України та здійснювалась перевірка можливої причетності різних осіб до вчинення цього злочину.

Під час проведення цієї перевірки ОСОБА_6 надав явку з повинною та в подальшому на досудовому слідстві повністю визнавав свою вину у вчиненні з корисливих мотивів розбійного нападу й вбивства ОСОБА_7 та замаху на умисне знищення майна потерпілої шляхом підпалу її трупа та будинку.

У присутності обраного ним захисника він при неодноразових допитах, у тому числі при відтворенні обстановки та обставин події, проведених з фіксуванням за допомогою відеокамери, давав показання про мотиви та обставини вчинених ним злочинів щодо ОСОБА_7, а також про свої дії з приховування слідів злочинів. При цьому він наводив такі деталі основних обставин скоєних злочинів, які не були відомі органам досудового слідства і які ОСОБА_6 не міг би знати, якби не був безпосереднім виконавцем злочинів.

Так, він визнавав, що, вживши значну кількість спиртних напоїв, у нього виник умисел на заволодіння грошима ОСОБА_7, для чого він вирішив напасти на неї, вбити, заволодіти її майном, а для приховання слідів злочинів спалити її будинок. Для цього він, взявши "солярку", сірники, вночі прийшов до її будинку, постукав у двері, сказавши, що привіз дрова, а, коли вона їх трохи відчинила, рвонув на себе, увірвався до хати й напав на потерпілу. Схопивши її руками за горло, він в боротьбі її придушив, а потім кинув на ліжко в кімнаті, де знову придушив за шию руками й рушником. Залишивши потерпілу без ознак життя на ліжку, він, підпалюючи сірники, обшукав будинок, але грошей не знайшов, а тому взяв з комори консервацію м'яса та сала, спакувавши їх в мішки й сумку. Після цього, побачивши, що його брат, який був з ним, учинив з потерпілою на ліжку дії сексуального характеру, забрав його та з метою знищити відбитки пальців рук та інші сліди злочинів, за допомогою взятої ним "солярки" вчинив підпал трупа на ліжку та в декількох місцях будинку, а, щоб не було диму, відкрив вікно. Викрадену консервацію, яку було важко тягти додому, сховав в корчах біля водойми, де була вода, й наступного дня не зміг її звідти забрати.

Ці показання ОСОБА_6 були перевірені і в обсязі подій, встановлених органами досудового слідства і судом, обґрунтовано визнані достовірними, оскільки знайшли своє повне підтвердження іншими доказами по справі, зокрема, висновками пожежно-технічної експертизи, експертизи нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів щодо осередків підпалу й використаного для цього пального й сірників; даними вилучення за місцем проживання ОСОБА_8, де бував і ОСОБА_6, коробки сірників з малюнком квітки, ідентичного тому, що був знайденим при огляді будинку ОСОБА_7; висновками судово-медичних, у тому числі комісійної, експертиз трупу ОСОБА_7, показаннями в суді експертів ОСОБА_11, ОСОБА_12, за якими у потерпілої було виявлено тяжкі тілесні ушкодження у виді странгуляційної борозни на шиї, переломів ріжків під’язикової кістки та щитовидного хряща, які виникли незадовго до настання смерті, причиною якої стало здушування органів шиї руками та предметом з обмеженою поверхнею, не виключено й скрученим рушником, за обставин, вказаних ОСОБА_6 при відтворенні обстановки та обставин події, а також виявлено прижиттєві тілесні ушкодження, характерні для вчинення з нею статевих злочинів, що могло мати місце в момент, коли після удушення вона протягом декількох хвилин знаходилась у передсмертному стані.

Також у ОСОБА_6 при затриманні 04.04.2009 року та при обшуку за місцем його проживання будо вилучено названий ним одяг, в якому він перебував під час учинення злочинів, і на його дублянці виявлено механічні розриви, а на кофті – дві пір’їни, аналогічні виявленим при огляді місця події в будинку ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_6 ні під час досудового слідства, ні в суді не оспорював, що ці пошкодження виникли та пір’їни опинилися на його одязі під час вчинення злочинів щодо ОСОБА_7, і не заявляв про інші обставини їх появи. Крім того, як ОСОБА_6, так і його захисник не подавали клопотань про проведення з цього приводу експертних досліджень, внаслідок чого є безпідставними твердження захисника у касаційній скарзі про допущену в цій частині неповноту дослідження обставин справи.

Окрім того, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_7 підтвердили, що у загиблої було значно більше консервації, ніж виявлено при огляді місця події, оскільки вона на початку березня 2009 року заколола кабана й виготовила до 20 банок консервів.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що при відтворенні 07.04.2009 року обстановки та обставин події з його участю як понятого, ОСОБА_6 добровільно у присутності свого захисника давав показання про обставини вчинення ним злочинів щодо ОСОБА_7 і показував місце приховання викраденого, куди дійти було неможливо внаслідок знаходження там води, й тому викрадене знайдено та вилучено під час цієї слідчої дії не було.

Однак, у подальшому, як видно з показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ними під час рибалки 02.06.2009 року та 15.06.2009 року, тобто через 2 місяці після показань ОСОБА_6, біля водойми у воді в 150 м від будинку ОСОБА_6 було виявлено назване ОСОБА_6ЛО. викрадене ним майно ОСОБА_7, а саме: банки з консервацією сала й м’яса, в тому числі з кришками з написом "Полінка", кришки з таким же написом, а також - упаковка прального порошку "Дах", про що повідомлено органам слідства.

За даними протоколів огляду банок, висновків криміналістичних експертиз у банках з водойми та з місця проживання ОСОБА_7 містився однаковий вміст консервації, а ті з виявлених біля водойми банок консервації, що не містили значної корозії кришок, були закриті однією із закаточних машинок, вилучених з будинку ОСОБА_7

Зазначені та інші наведені у вироку докази в їх сукупності підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_7.

Твердження у касаційній скарзі захисника про неповноту дослідження обставин справи з огляду на те, що по справі не було призначено та проведено експертиз щодо ідентифікації можливо наявних слідів біологічного походження від потерпілої на дублянці ОСОБА_6, дактилоскопічної експертизи можливо наявних відбитків пальців на знайденій в помешканні потерпілої коробці сірників та пляшці з-під паливно-мастильної рідини, є безпідставними.

Так, згідно з матеріалами справи, по ній проводилися судово-медичні, імунологічні та дактилоскопічна експертизи, за результатами яких встановлена відсутність на вилученому у ОСОБА_6 одязі слідів біологічного походження, а виявлені на поверхнях сірникової коробки та пластикової пляшки відбитки для ідентифікації особи не придатні. Однак це не свідчить про недоведеність винуватості ОСОБА_6, яка підтверджена іншими наведеними у вироку доказами.

Добровільність дачі ОСОБА_6 визнавальних показань на досудовому слідстві була перевірена судом, який, давши належну оцінку показанням свідків - понятих, які брали участь у слідчих діях з ОСОБА_6, під час яких той визнавав свою вину, матеріалам проведеної Ковельською міжрайонною прокуратурою перевірки, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Ковельського МВ УМВС України у Волинській області щодо застосування до ОСОБА_6 недозволених методів слідства, а також висновкам судово-медичної експертизи ОСОБА_6 про відсутність у нього будь-яких тілесних ушкоджень, дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність твердження ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів дізнання і досудового слідства і спрямованість цього твердження на уникнення відповідальності за фактично скоєне, чим і пояснювалась зміна показань ОСОБА_6 при пред’явленні йому обвинувачення за п.6 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України та в інших злочинах.

Судом було перевірено й твердження захисника про фальсифікацію щодо ОСОБА_6 матеріалів про адміністративне правопорушення та безпідставне накладення на нього адміністративного стягнення за ст.ст. 173, 185 КУпАП у виді арешту. Це твердження з наведенням у вироку відповідного мотивування також обґрунтовано було визнано судом безпідставним, у тому числі з огляду на те, що, як встановлено матеріалами про адміністративні правопорушення, які були витребувані й долучені до справи судом, ОСОБА_6 як при підписанні протоколів, так і при розгляді справи в суді визнавав вчинення ним правопорушень і не оскаржував винесену судом постанову в апеляційному порядку. Окрім того, в період відбування ним адміністративного арешту ніяких слідчих дій по кримінальній справі з ним не проводилось.

Таким чином, суд, давши належну оцінку всім дослідженим доказам в їх сукупності щодо характеру, мотиву, знаряддя злочинів, послідовності дій засудженого, обстановки в момент події злочинів, характеру і локалізації виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, перевіривши доводи ОСОБА_6, висунуті ним на свій захист, обґрунтовано визнав доведеною його винуватість у вчиненні злочинів і правильно кваліфікував його дії за ч.4 ст. 187, п. 6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194 КК України.

Підстав вважати кримінальну справу щодо ОСОБА_6 сфальсифікованою немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку суду щодо ОСОБА_6, по справі не встановлено.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ні ОСОБА_6, ні його захисник не заявляли клопотання про перегляд в суді відеозапису відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю ОСОБА_6 З протоколу судового засідання видно, що за ініціативою самого суду спочатку було оголошено перерву для підготовки апаратури для перегляду відеозапису, проте після встановлення відсутності технічної можливості такого перегляду він не переглядався, і проти цього не заперечували всі учасники процесу. Окрім того, як підсудний ОСОБА_6, так і його захисник ОСОБА_5 не наполягали на перегляді цього відеозапису і вважали за можливе закінчити судове слідство при тому обсязі доказів, які були досліджені судом. Тому твердження захисника ОСОБА_5 в касаційній скарзі про безпідставну відмову судом ОСОБА_6 в клопотанні про перегляд відеозапису зазначеної слідчої дії не ґрунтується на матеріалах справи.

Таким чином, підстав для скасування вироку і направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 на нове розслідування, як про це порушено питання в касаційній скарзі захисника ОСОБА_5, немає, а тому касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, два з яких є особливо тяжкими, і закінчений замах на тяжкий злочин, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризувався негативно, та обставини, що обтяжували й пом’якшували покарання.

Зокрема, суд визнав пом’якшуючими покарання обставинами його добровільну заяву про вчинення ним злочинів, перебування на його утриманні трьох малолітніх дітей, а обтяжуючими покарання обставинами – вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп’яніння щодо особи похилого віку.

З огляду на всі ці дані й обставини в сукупності, суд і призначив ОСОБА_6 покарання у межах санкцій статей кримінального закону, за якими його засуджено. Покарання, призначене ОСОБА_6 за кожний із злочинів і за їх сукупністю, за видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Та обставина, що ОСОБА_6, намагаючись приховати сліди злочинів, учинив підпал трупу та будинку потерпілої ОСОБА_7, було враховано судом при кваліфікації його дій за ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 194 КК України, а те, що він в судовому засіданні не визнав вини і не розкаявся, було пов’язане з обраною ним позицією захисту, а тому обґрунтовано не взято судом до уваги при призначенні йому покарання.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення й касаційного подання прокурора.

Ураховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.