розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на судові рішення щодо ОСОБА_4,

вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 3 червня 2009 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Ульяновка Кіровоградської області, жителя с. Данилова Балка Ульяновського району Кіровоградської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладені обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання й роботи та періодично з’являтися для реєстрації в зазначені органи.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2009 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він у серпні 2008 року у с. Данилова Балка Ульяновського району Кіровоградської області незаконно придбав та перевіз до місця свого проживання рослини коноплі. На початку січня 2009 року обірвав листочки та верхівки, помістив у пакет та незаконно зберігав їх з метою збуту, а 24 лютого 2009 року близько 9 години незаконно збув ОСОБА_5 за 10 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс ( маріхуану) вагою 1, 866 г.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого через м’якість, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, посилаючись на те, що суд, розглядаючи справу за правилами ст. 299 КПК України, припустився порушень ч. 3 ст. 64 КПК України, не визнав за необхідне дослідити обставини, які характеризують особу винного. Крім того, не врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, суд безпідставно звільнив його від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України та не призначив обов’язкове додаткове покарання – конфіскація майна.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений доказами, дослідженими судом за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

Як убачається з протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у пред’явленому йому обвинуваченні й не оспорював встановлені органами досудового слідства фактичні обставини скоєного ним злочину та розмір цивільного позову, у зв’язку з чим суд першої інстанції за згодою учасників процесу не досліджував докази. Засудженому ОСОБА_4 було роз’яснено зміст ст. 299 КПК України.

Тому доводи касаційного подання про неповноту й однобічність судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Посилання прокурора на те, що суд не дослідив обставини, які характеризували особу обвинуваченого ОСОБА_4, не є підставою для скасування вироку, оскільки це порушення не є істотним, таким, що перешкодило чи могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Твердження прокурора про те, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м’якість, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.

Так, суд урахував невеликий розмір збуту наркотичних засобів, те, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризувався посередньо, а за місцем колишньої роботи позитивно, вперше притягувався до кримінальної відповідальності.

Також суд визнав пом’якшуючими покарання обставинами те, що ОСОБА_4 визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Із урахуванням цього, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням.

Доводи прокурора про те, що суд повинен був призначити засудженому обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені лише додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Оскільки цей перелік є вичерпним, то застосування конфіскації майна суперечило б вимогам закону.

За таких обставин суд обґрунтовано призначив ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 307 КК України та, дійшовши висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, прийняв правильне рішення про його звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням без призначення додаткового виду покарання конфіскації майна. Отже, таке рішення відповідає вимогам закону. Призначене покарання ОСОБА_4 є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

головуючого	Вус С.М.,
суддів	Глоса Л.Ф. і Гриціва М.І.,