Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 березня 2010 справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2009 року щодо ОСОБА_5,

постановою слідчого Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 11 лютого 2008 року була порушена кримінальна справа за фактом дорожньої транспортної пригоди за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 4 березня 2009 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого за фактом дорожньої транспортної пригоди за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2009 року постанову місцевого суду скасовано та відмовлено у порушенні кримінальної справи за фактом дорожньої транспортної пригоди за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст. 99 КПК України.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд зазначив, що слідчий протягом тривалого часу не встановив винних осіб у порушенні Правил дорожнього руху України, внаслідок чого загинув потерпілий. Крім того, слідчий не дотримався порядку порушення кримінальної справи, оскільки були встановлені всі учасники дорожньої транспортної пригоди, а тому справа могла бути порушена лише щодо конкретної особи. Також слідчий взагалі не навів приводів та підстав для порушення кримінальної справи, а також достатніх даних, які вказували на ознаки злочину, допустив тяганину, оскільки з 11 лютого 2008 року до 13 березня 2009 року не зібрав достатніх даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину. Крім того, як убачається з матеріалів справи, вказана дорожньої транспортна пригода настала внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху України пішоходом ОСОБА_6, який у темну пору доби, будучи у стані алкогольного сп’яніння, раптово вийшов на проїзну частину дороги, в результаті чого на нього було вчинено наїзд автомобілем, а тому слідчий не мав достатніх підстав для порушення даної кримінальної справи.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 На думку прокурора, апеляційний суд, скасовуючи постанову місцевого суду та відмовляючи в порушення кримінальної справи щодо нього, допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону та фактично дав оцінку зібраним по справі доказам. Зі змісту подання вбачається, що прокурор просить скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого про порушення кримінальної справи залишити без задоволення, а матеріали кримінальної справи повернути до відділу Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області для подальшого проведення досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Кравченко Є.С., яка частково підтримала касаційне подання і просила ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 236-7 КПК України постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи може бути оскаржена до місцевого суду.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови.

Як убачається з матеріалів справи, Біляївський районний суд Одеської області, розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на постанову слідчого про порушення кримінальної справи за фактом дорожньої транспортної пригоди за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, прийшов до висновку про наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови й залишив його скаргу без задоволення.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України апеляційний суд під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скарги на постанови про порушення кримінальної справи залишені без задоволення, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.

Однак, апеляційний суд під час розгляду апеляції ОСОБА_5 замість перевірки законності рішення суду першої інстанції, фактично вдався до розгляду й вирішення тих питань, які віднесені до компетенції місцевого суду, зокрема, аналізу та оцінки достатності даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того, апеляційний суд при розгляді справи за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи фактично вдався до аналізу й оцінки зібраних досудовим слідством доказів, що є неприпустимим.

За таких обставин, апеляційний суд допустив порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Доводи касаційного подання про залишення без задоволення скарги ОСОБА_5 на постанову слідчого про порушення кримінальної справи від 11 лютого 2008 року є безпідставними, оскільки згідно чинного законодавства Верховний Суд України таким правом не наділений.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.