Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 9 березня 2010 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову судді Приморського районного суду м.Одеси від 8 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2009 року.

Постановою судді Приморського районного суду м.Одеси від 8 грудня 2008 року відмовлено в задоволенні поданої ОСОБА_5 скарги про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ст. 125 ч.1 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2009 року постанову судді залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення за її заявою і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що в суду були підстави порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ст. 125 ч.1 КК України, а заяву про злочин було розглянуто неповно, несвоєчасно та з порушенням ст.ст. 94, 97 КПК України, оскільки її не було повідомлено про дату розгляду заяви, не було викликано до суду, не заслухано пояснення свідка, не вказано, на який саме акт амністії посилається суд у постанові, строки притягнення до кримінальної відповідальності пропущено не з вини заявниці, підстави для відмови в порушенні справи вказані незаконно.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення по скарзі гр.ОСОБА_5 про приватне обвинувачення гр.ОСОБА_6 прийняте суддею в порядку ст. 251 КПК України – при попередньому розгляді.

Згідно зі ст. 251 КПК України, яка визначає особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого, суддя, одержавши таку скаргу, за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи. Усупереч цій нормі, суддя, який розглядав скаргу ОСОБА_5, прийняв рішення про відмову в задоволенні її скарги про порушення кримінальної справи.

Одночасно суддя в мотивувальній частині постанови зазначив про відсутність у діях гр.ОСОБА_6 складу злочину, про те, що вона підпадає під акт амністії, що виключає провадження в кримінальній справі, та про закінчення строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності, пославшись на п.4 ч.2 ст. 6 КПК України, ст. 49 КК України та ст. 125 КК України.

Суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 377 КПК України, не зазначив в ухвалі підстави, через які залишив без задоволення конкретні доводи апеляції ОСОБА_5.

За наведених обставин судові рішення у даній справі підлягають скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа – поверненню на новий судовий розгляд, при якому судді належить дотриматися всіх вимог чинного процесуального закону, а також врахувати решту доводів, викладених у касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову судді Приморського районного суду м.Одеси від 8 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2009 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.