Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 09 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на постановлені щодо неї судові рішення,

вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2008 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудиму,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально–виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 04 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винною у тому, що вона 30 червня 2007 року, приблизно о 09 год., перебуваючи на території свого домоволодіння на АДРЕСА_1 під час сварки на ґрунті неприязних стосунків із своїм сусідом ОСОБА_5, який знаходився на території свого домоволодіння на

АДРЕСА_2 у зазначеному місті, дерев’яною палицею завдала останньому один удар по правій руці, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 посилається на те, що кримінальну справу щодо неї сфальсифіковано, вона не вчиняла злочину, за який її засуджено, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Порушує питання про скасування постановлених щодо неї судових рішень та направлення справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у її задоволенні належить відмовити з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 дав докладні показання про те, як

30 червня 2007 року за викладених у вироку обставин ОСОБА_4 спричинила йому тілесне ушкодження, завдавши удар палицею по правій руці.

Показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що 30 червня 2007 року під час сварки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, остання завдала потерпілому удар палицею по правій руці.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи, у

ОСОБА_5 виявлено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді косого перелому 4-ї п’ястної кістки правої кисті зі зміщенням уламків, яке могло утворитися в результаті завдання одного удару палицею по руці за вказаних потерпілим обставин.

Факт вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй злочину підтверджується також даними, що містяться у протоколах заяви ОСОБА_5 про злочин, огляду місця події, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого, огляду лазерного диску, речовому доказі – лазерному диску, висновку експерта, інших матеріалах справи.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 у спричиненні нею потерпілому ОСОБА_5 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Тому, доводи у скарзі ОСОБА_4 про безпідставність її засудження, є неспроможними.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_4 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, даним про її особу та є необхідним і достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

Посилання у скарзі ОСОБА_4 на неналежне виконання її захисником – адвокатом ОСОБА_9 своїх професійних обов’язків та подання без її відома апеляції на постановлений щодо неї вирок, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, у ній відсутні дані про зловживання захисником ОСОБА_4 – адвокатом ОСОБА_9 своїми правами та перешкоджання ним встановленню істини у справі й затягуванню судового розгляду. Не заявляла з даного приводу клопотань і сама ОСОБА_4

Також матеріалами справи встановлено, що захисник ОСОБА_9 подав апеляцію на постановлений щодо ОСОБА_4 вирок, копію якої місцевим судом

20 січня 2009 року було направлено до відома та подання на неї своїх заперечень засудженій, яка наданим їй правом не скористалася. Більше того засуджену

ОСОБА_4 належним чином було повідомлено і про дату розгляду справи щодо неї за апеляцією захисника ОСОБА_9 в апеляційному суді.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б свідчили про її фальсифікацію, тому твердження з даного приводу у скарзі засудженої не заслуговує на увагу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_4.