Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 09 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на постановлені щодо неї судові рішення,

вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від

31 березня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудиму,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 1468 грн.

У справі також засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого не оскаржено в касаційному порядку і на них не внесено касаційного подання.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня

2008 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено. Визнано вважати її засудженою за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації належного їй майна.

ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні нею такого злочину.

20 вересня 2007 року, у вечірній час, ОСОБА_5 із ОСОБА_6 та іншою особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв’язку з її розшуком, перебували в квартирі АДРЕСА_1, де спільно з господарями квартири ОСОБА_8 і ОСОБА_7 розпивали спиртні напої, під час чого з метою вчинення крадіжки інша особа викрала ключі від замка вхідних дверей.

21 вересня 2007 року зазначена особа запропонувала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинити крадіжку з цієї квартири. Приблизно о 09 год., придбавши спиртні напої, вказані особи прийшли в квартиру до ОСОБА_8 і ОСОБА_7, де стали спільно розпивати спиртне з метою доведення господарів до стану алкогольного сп’яніння, після чого пішли.

Того ж дня, приблизно о 15 год., прибувши до квартири потерпілих з метою реалізації їх спільного умислу, ОСОБА_5 залишилася у під’їзді будинку спостерігати за обстановкою, а інша особа, гадаючи, що ОСОБА_8 спить, відкрила вхідні двері та з ОСОБА_6 проникли до квартири з метою вчинення крадіжки.

У цей час ОСОБА_8 прокинувся та почав перешкоджати діям ОСОБА_6 й іншої особи. Тоді останні, в присутності ОСОБА_5, напали на потерпілого, застосувавши насильство небезпечне для життя і здоров’я, збили його з ніг та завдали удари палкою, ногами і руками в голову й тулуб, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Після цього ОСОБА_6 став утримувати ОСОБА_8, а інша особа винесла з квартири DVD плеєр вартістю 479 грн., який передала ОСОБА_5, а потім – телевізор вартістю 989 грн. та з місця злочину зникли.

У результаті вказаних протиправних дій потерпілій ОСОБА_7 було спричинено шкоду на суму 1468 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 посилається на те, що на досудовому слідстві до неї застосовувалися недозволені методи, досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, внаслідок чого до неї неправильно застосовано кримінальний закон, вважає, що вона вчинила не розбій, а грабіж. За змістом скарги просить змінити постановлені щодо неї судові рішення та перекваліфікувати її дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ст. 186 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, а вирок – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких

порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою зміну чи скасування судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність

ОСОБА_5 у вчиненні нею злочину, за який її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, з показань на досудовому слідстві самої ОСОБА_5 вбачається, що вона разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_6, з метою заволодіння майном ОСОБА_8 і ОСОБА_7, прийшли до їх будинку, де вона залишилася в під’їзді для забезпечення небезпеки, а інші пішли до квартири потерпілих. Коли ОСОБА_8 вибіг з квартири, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 напали на нього та нанесли численні удари по тулубу, після чого заволоділи телевізором та DVD плеєром потерпілого.

При проведенні за участю ОСОБА_5 відтворення обстановки та обставин події, остання відтворила обставини вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_8

Посилання у скарзі ОСОБА_5 на те, що її показання на досудовому слідстві не відповідають дійсності у зв’язку з тим, що вона обмовила себе внаслідок застосування до неї недозволених методів, є безпідставними, оскільки у справі відсутні дані, які б свідчили про застосування на досудовому слідстві до засудженої протиправних заходів.

Винність ОСОБА_5 у вчиненні нею інкримінованого їй злочину підтверджується також даними, що містяться у показаннях на досудовому слідстві засудженого у даній справі ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, свідка ОСОБА_10, висновку судово-медичної експертизи, протоколах очних ставок, інших матеріалах.

Аналіз показань засудженої ОСОБА_5, потерпілих, інших доказів у справі, а також конкретних обставин справи свідчить про те, що ОСОБА_5 за викладених у вироку обставин, за попередньою змовою групою осіб, вчинила саме розбійний напад на ОСОБА_8, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого та з проникненням в його житло.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність

ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а тому доводи у скарзі засудженої про неправильну кваліфікацію її дій, є безпідставними.

Відсутні підстави для пом’якшення ОСОБА_5 і покарання, оскільки воно є справедливим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, даним про її особу та є необхідним і достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу засудженої належить залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від

31 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2008 року щодо неї – без зміни.