Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_5,

вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 19 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судима,

засуджена за:

- ч.2 ст. 200 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

- ч.2 ст. 192 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Покарання у виді штрафу, в силу ч.3 ст. 72 КК України, постановлено виконувати самостійно.

Даним вироком засуджено також ОСОБА_6, судові рішення щодо якого не оскаржено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2009 року зазначений вирок скасовано, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12.12.2008 року. Провадження по справі закрито.

За вироком суду ОСОБА_5 визнана винною у тому, що, працюючи на посаді економіста Покришевського відділення ВАТ ХОД "Райффайзен банк Аваль" у м. Херсоні, а потім економістом Дніпровського відділення того ж банку, за попередньою змовою з ОСОБА_6, у період з 18 січня 2007 року по 16 січня 2008 року, приймаючи від громадян грошові кошти для виплати збору обов’язкового державного пенсійного страхування у розмірі 3% від вартості транспортного засобу, підробила для надання до МРЕВ ДАІ м. Херсона 62 фіктивні квитанції про сплату до пенсійного фонду зазначених коштів на загальну суму 115 840,91 грн. та шляхом обману заволоділа спільно з ОСОБА_6 цими коштами, заподіявши управлінню пенсійного фонду матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_5, працюючи на вказаній посаді, 21 серпня 2007 року одержала від ОСОБА_8 2 448 грн., 7 вересня 2007 року від ОСОБА_9 1 227 грн. та ОСОБА_10 1 732,50 грн. як оплату зазначеного 3%-го збору, не внесла їх до каси, а звернула на свою користь, видавши при цьому підроблені банківські квитанції, чим заподіяла збитки управлінню пенсійного фонду на загальну суму 5 407,50 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи судові рішення щодо ОСОБА_6, вказує на необґрунтовану перекваліфікацію дій ОСОБА_5, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та м’якість призначеного засудженій покарання. У зв’язку з наведеним просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України, ухвала апеляційного суду повинна містити докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення в ній повинні бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Апеляційним судом при розгляді апеляції прокурора зазначених вимог закону дотримано не було.

Зокрема, у касаційному поданні заступника прокурора Херсонської області вказується на необґрунтовану перекваліфікацію місцевим судом дій ОСОБА_5 по факту заволодіння коштами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з ч.ч.1, 3 ст. 191 КК України на ч.2 ст. 192 КК України, на допущені у мотивувальній частині вироку протиріччя та на м’якість покарання.

З аналізу тексту апеляції прокурора, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, убачається, що в ній порушувалися аналогічні питання, а саме: щодо невідповідності фактичним обставинам справи рішення суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_5, ненадання оцінки показанням свідка ОСОБА_11, відсутність в діях засудженої по епізоду заволодіння коштами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а також щодо м’якості призначеного покарання.

Розглядаючи цю апеляцію, суд апеляційної інстанції повинен був ретельно перевірити її доводи, викласти в ухвалі аналіз наявних у справі доказів і привести мотиви щодо спростування чи прийняття тверджень апелянта.

Однак, залишаючи зазначену апеляцію без задоволення, апеляційний суд у своїй ухвалі не зазначив підстав, з яких відкидає наведені в ній доводи, обмежившись загальними фразами про доведеність винності засуджених за обставин, встановлених судом, правильність кваліфікації їх дій; посиланням на обґрунтованість вироку районного суду, безпідставність доводів прокурора щодо невірної оцінки місцевим судом зібраних у справі доказів та відповідність призначеного покарання вимогам ст. 65 КК України. При цьому жодного обґрунтування щодо застосування до засуджених Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) ухвала не містить.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа в цій частині – направленню на новий апеляційний розгляд. Судові рішення щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржені, а тому вони зміні чи скасуванню не підлягають.

При новому розгляді справи в апеляційному порядку суд має ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції оцінку, перевірити доводи апеляції прокурора, в тому числі й щодо м’якості призначеного покарання, і з урахуванням усіх обставин прийняти належне рішення та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.