Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 4 березня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 судові рішення, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2009 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

смт. Клавдієве Бородянського району

Київської області, не судимого;

ь ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця

смт. Клавдієве Бородянського району

Київської області, не судимого;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця

смт. Клавдієве Бородянського району,

Київської області, не судимого,

кожного за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України їх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки й покладанням відповідних обов’язків.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 солідарно 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У хвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 6 травня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними і засуджено за те, що вони 26 березня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у маршрутному таксі "Київ - Бородянка", вчинили хуліганські дії, а саме: грубо порушували громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи зухвалість, що виразилось у тривалому порушенні спокою інших пасажирів, погрозі фізичною розправою потерпілому ОСОБА_8, та винятковий цинізм, що виразився у висловлюванні нецензурно в присутності значної кількості пасажирів, серед яких були діти, жінки, люди похилого віку, а також в демонстрації пасажирам непристойних жестів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування судом кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального законів. Вважає, що його дії не містять ознак злочину - особливої зухвалості та виняткового цинізму, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України, а містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП - дрібне хуліганство. Указує, що суд не дав об’єктивну оцінку діям його та інших засуджених, не виконав указівки Верховного Суду України. Зазначає, що попередні судові рішення було скасовано за його скаргою не з підстав м’якості призначеного покарання, проте, суд на порушення вимог ст. 400 КПК України призначив йому та іншим засудженим покарання більш суворе, чим за попереднім вироком. Просить скасувати судові рішення та закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину.

Зі змісту касаційного подання та доповнення до нього убачається, що прокурор, не оспорюючи доведеності вини засуджених та правильності кваліфікації їх дій, посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Указує, що суд призначив засудженим більш суворе покарання, ніж за попереднім вироком, чим порушив вимоги ст. 375 КПК України, та неправильно вирішив цивільний позов. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою скаргу та просив скасувати судові рішення щодо нього, а справу закрити за відсутністю в їх діях складу злочину, думку прокурора про задоволення касаційного подання та часткове задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи скарги та подання, колегія суддів дійшла наступного.

Висновок суду про винуватість засуджених у вчиненні групою осіб хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, на думку колегії суддів, є недостатньо мотивованим та необґрунтованим.

Згідно з диспозицією ст. 173 КУпАП, дрібне хуліганство – це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Відповідно до роз’яснень п.п. 3,5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) , при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК України хуліганство – це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( КУпАП (80731-10) ).

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та інше.

Разом із тим, із матеріалів справи убачається, що на досудовому слідстві й у суді засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, потерпілий ОСОБА_8, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 – пасажири маршрутного таксі, ОСОБА_12 - водій цього таксі, стверджували, що засуджені не вчиняли жодних активних дій, крім нецензурного висловлювання та словесних погроз протягом 3-5 хв. на адресу потерпілого ОСОБА_8, а будь-яких інших активних дій на порушення громадського порядку з їх боку не було, крім того, вони вибачились перед пасажирами маршрутного таксі. З аспокоювати засуджених, чи припиняти будь-які їх незаконні дії не було потреби. Ніхто з пасажирів, у тому числі й потерпілий, не вимагали зупинити автобус, висадити чи завезти їх до відділення міліції, щоб припинити їх дії.

Отже, згідно показань всіх учасників процесу, які стали основними доказами у справі, обов’язкові показники хуліганства – особлива зухвалість та винятковий цинізм у діях ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відсутні. В їх діях убачаються ознаки адміністративного правопорушення, що посягає на громадський порядок – дрібного хуліганства.

Крім того, дійшовши необґрунтованого висновку щодо наявності у діях засуджених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, суд обрав покарання більш суворе, ніж їм було призначено за цей же злочин, хоча судові рішення було скасовано касаційним судом за скаргою засудженого ОСОБА_5 не з підстав м’якості призначеного покарання. Зазначеним суд істотно порушив кримінально-процесуальний закон.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 підлягає задоволенню, кримінальна справа - закриттю за відсутністю складу злочину в порядку ст. 395 КК України відносно всіх засуджених.

Цивільний позов потерпілого підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити, касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 6 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 й ОСОБА_7 скасувати, кримінальну справу щодо них закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину.