Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов’язків: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та попросити пробачення у потерпілих.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ 3522 грн. 65 коп. судових витрат.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 21 жовтня 2008 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Ауді", державний номер НОМЕР_1 з вантажем вагою біля 350кг, рухаючись автодорогою Чернівці – Тереблече, що має дві смуги руху в одному напрямку, по її крайній правій смузі, у напрямку смт. Глибока зі швидкістю більше 77,4 км/год, змінив напрямок руху для того, щоб випередити вантажний автомобіль "Зіл", який рухався по цій же смузі в попутному напрямку, в порушення вимог п. п. 1.3, 2.3 "б", 10.1, 11.4, 12.1, 12.3, 12.4, Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку та вантаж, що перевозив, змінив напрямок руху, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, частково виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, перетнувши подвійну лінію горизонтальної дорожньої розмітки, наближаючись до перехрестя з вул. Кірова в с. Коровія, побачив автомобіль "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який виїжджав з другорядної вулиці, проявивши самовпевненість та неуважність до дорожньої обстановки, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, виїхав повністю на зустрічний бік дороги, а саме – на крайню праву смугу руху, де допустив зіткнення з вищезазначеним автомобілем "ВАЗ". Внаслідок чого водій автомобіля "ВАЗ" ОСОБА_6 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_7 померли, а пасажирам автомобіля "ВАЗ" ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного останньому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості – безпідставність застосування ст. 75 КК України та порушення вимог ст. 77 КК України. Вказує на невирішення питання з цивільними позовами всіх потерпілих у відповідності до ст. 324 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав касаційне подання, просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд прийняв рішення про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, пославшись на те, що він раніше не судимий, врахував його молодий вік, часткове відшкодування шкоди потерпілим, позитивні характеристики, каяття у вчиненому.

Проте, суд належним чином не врахував усі обставини справи та наслідки злочину. Вчинений злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким. Крім того, суд недостатньо врахував думку потерпілих, глибину їх страждань та тяжкість втрати, двоє з яких просили призначити винному покарання у виді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, заподіяна шкода в повному обсязі не відшкадована.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд без достатніх підстав звільнив ОСОБА_5 від покарання на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, слід звернути увагу, що, звільняючи засудженого від покарання, суд поклав на нього обов’язки, які не зазначені у ст. 76 КК України – не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Звільняючи ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, суд порушив вимоги зазначеної норми закону, застосувавши її водночас і до додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

За таких обставин, вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м’яким.

Щодо посилань у касаційному поданні на безпідставність невирішення судом цивільних позовів, то вони не заслуговують на увагу, оскільки, як убачається з матеріалів справи, цивільні позови заявлені не були.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити частково.

Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.