Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 23.05.2002р. за

ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України,

із застосуванням ст. 69 КК України

до позбавлення волі строком на 3 роки, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов’язків передбачених ч. 1 ст. 76 п. п. 3, 4 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь представника потерпілої ОСОБА_6 850 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про стягнення із ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ 1407 грн. 60 коп. судових витрат за проведення судово-автотехнічної експертизи та на користь Сумської обласної Ради 3527 грн. 37 коп. витрат за стаціонарне лікування потерпілої.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 27 жовтня 2008 року, приблизно о 20 годині, керуючи мотоциклом ІЖ-Юпітер-5, без державного реєстраційного знаку, рухаючись неосвітленою ділянкою проїзної частини вул. Рибалка у с. Малий Вистороп Лебединського району Сумської області з несправною системою зовнішнього освітлення мотоцикла, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка рухалася в попутному напрямку по проїзній частині дороги, внаслідок чого їй були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому вказує на порушення судом вимог ст. 334 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку суд кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України, що суперечить встановленим судом фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Ці вимоги закону суд першої інстанції належним чином не виконав.

Так, згідно встановлених судом фактичних обставин справи, внаслідок порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Проте в мотивувальній частині вироку дії засудженого кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При цьому суд визнав ОСОБА_5 винним та засудив його за ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, місцевий суд при розгляді і вирішенні справи істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 19 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.