Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2009 року.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від

23 жовтня 2007 року засуджено:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості на підставі

ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі

ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за, те що він 4 червня 2007 року в с. Андріївка Слов'янського району Донецької області придбав вогнепальну зброю, яку носив при собі без передбаченого законом дозволу та був затриманий працівниками міліції в

м. Краматорську.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає про те, що у вироку не вказано, які саме незаконні дії зі зброєю вчинив ОСОБА_4 Призначаючи покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд не врахував, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, суспільно-корисною працею не займався. Крім того прокурор вказує на те, що апеляційний суд в ухвалі не навів мотивів, через які його апеляцію визнано необґрунтованою, не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_4 тривалий час переховувався від суду, в зв’язку з чим був оголошений в розшук. Також суд апеляційної інстанції допустив суперечності між мотивувальною та резолютивною частинами ухвали, зазначивши про обґрунтованість доводів апеляції прокурора, постановив рішення про залишення вироку без зміни.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів.

Суд, викладаючи обвинувачення визнане доведеним, навів обставини, за яких ОСОБА_4 придбав та носив вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, а тому доводи касаційного подання про порушення судом вимог ст. 334 КПК України безпідставні.

Із даних службової перевірки видно, що долучена до касаційного подання копія вироку, яка містить розбіжності з оригіналом, є проектом судового рішення і була помилково видана прокурору.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання.

Зважаючи на особу винного, який хоч і притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимості погашені, має на утриманні неповнолітнього сина, за місцем проживання характеризується позитивно та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання.

Ураховуючи викладене, призначене ОСОБА_4 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Непереконливими є також посилання прокурора на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Розглядаючи апеляцію, суд апеляційної інстанції дав змістовну відповідь на всі доводи прокурора, навівши ґрунтовні підстави прийнятого рішення. Та обставина, що ОСОБА_4 після оголошення вироку тривалий час переховувався від суду, сама по собі не свідчить про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а тому не може бути підставою для скасування судового рішення.

Що стосується суперечностей між мотивувальною та резолютивною частинами ухвали, на які вказує прокурор у касаційному поданні, то в даному випадку має місце механічна помилка при друкуванні ухвали, адже зі змісту судового рішення видно, що колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляції прокурора. Те, що суд апеляційної інстанції невірно вказав, що ОСОБА_4 зберігав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, тоді як суд першої інстанції засудив його за незаконне носіння такої зброї, не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки не перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити обґрунтоване та справедливе рішення.

З огляду на наведене, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.