Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2009 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків і займатися діяльністю, пов’язаною з розпорядженням матеріальними цінностями, строком на 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 77 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки та покладенням судом на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи торговим представником Дрогобицької філії ТзОВ "Ровекс" і будучи матеріально-відповідальною особою, неналежно віднісся до виконання своїх службових обов’язків, передбачених посадовою інструкцією та умовами договору про повну матеріальну відповідальність щодо приймання, зберігання і здачі одержаних від суб’єктів підприємницької діяльності грошових коштів у касу Дрогобицької філії ТзОВ "Ровекс" за поставленні їм кондитерські вироби, і таким чином умисно привласнив у січні 2009 року кошти на загальну суму 13175,84 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду ТзОВ "Ровекс" на зазначену суму.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм кримінально-процесуального закону, просить постановлений щодо нього вирок скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Вважає, що його засуджено необгрунтовано, оскільки кошти він не привласнював, а загубив.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.3 ст. 191 КК України.

Відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Зазначивши у вироку, що судове слідство у даній справі проведено на підставі вимог ст. 299 КПК України, суд дотримався вимог вказаного закону, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_4 належним чином було роз’яснено положення цього закону та з’ясовано у нього, що він правильно розуміє зміст фактичних обставин справи й наслідки його застосування. ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у пред’явленому обвинуваченні і не заперечував проти проведення скороченого судового слідства.

Тому істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну постановленого вироку, в тому числі, й неправильного застосування судом положень ст. 299 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Отже, передбачені ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_4 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.