Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 9 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року.

Вироком Путивльського районного суду Сумської області від 9 вересня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 3 ст. 364 КК України до позбавлення волі на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з функцією представника влади в органах внутрішніх справ на 2 роки;

за ч. 1 ст. 366 КК України до обмеження волі на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з функцією представника влади в органах внутрішніх справ на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з функцією представника влади в органах внутрішніх справ на 2 роки.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлено спеціального звання – лейтенант міліції.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та на підставі ст. 76 КК України на нього покладені певні обов’язки.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, займаючи посаду оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей Кролевецького РВ УМВС, маючи спеціальне звання – лейтенант міліції, будучи службовою особою, склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КупАП щодо ОСОБА_7, який 29.03.2008 року розпивав спиртні напої у громадському місці і був доставлений в Кролевецький РВ УМВС.

В ході складання протоколу ОСОБА_5 в порушення чинного законодавства, не з’ясував особу і не став вимагати документ, який посвідчує особу, та склав протокол відносно ОСОБА_7, який з метою уникнення відповідальності назвався ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стало відомо ОСОБА_5.

7.04.2007 року, ОСОБА_5, достовірно знаючи, що протокол про адміністративне правопорушення складено не на ту особу на прохання ОСОБА_7 не повідомляти судді данних про його сообу, надав останньому матеріали для повторного ознайомлення.

В цей же день ОСОБА_5 надав до Кролевецького районного суду Сумської області матераіли про адміністративне правопорушення із складеним протоколом, який містив неправдиві відомості щодо ОСОБА_8. Вказаний завідомо неправдивий документ був розглянутий суддею і по ньому було винесено судове рішення щодо ОСОБА_8, а не ОСОБА_7.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину, оскільки той інкриміновані йому злочини не вчиняв. Посилається на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи. На його думку, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 у скоєному не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_6, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, яка вважала, що вирок є законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не пілягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах.

Так, із показань свідка ОСОБА_7, убачається, що він попросив ОСОБА_5 не повідомляти батькам про вчинене правопорушення, а коли ОСОБА_5 дізнався, що правопорушення вчинене ОСОБА_7, а протокол про правопорушення був складений ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_8, засуджений порадив йому назвати в суді прізвище, яке вказано в протоколі, та надав йому можливість ознайомитися з матеріалами справи і був особисто присутній в ході судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що на досудовому слідстві ОСОБА_7 в їх присутності показав, що ОСОБА_5 порадив йому назватися у суді прізвищем, яке зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто ОСОБА_8, та надав для вивчення матеріали про адміністративне правопорушення і був присутнім у суді.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення убачається, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 178 КУпАП від 29.03.2008 року складено оперуповноваженим групи кримінальної міліції у справах дітей Кролевецького РВ УМВС ОСОБА_5 відносно ОСОБА_8. Вказана справа надійшла до Кролевецького районного суду 7.04.2008 року, що підтверджується даними її реєстрації в канцелярії суду.

Крім того, сам засуджений ОСОБА_5 не заперечував, що 29.03.2008 року скалав протокол відносно двох неповнолітніх, один з яких назвався ОСОБА_8, а потім виявився ОСОБА_7. Також ОСОБА_5 показав, що був присутнім в судовому засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення, коли ОСОБА_7 назвався ОСОБА_8 і не повідомив про це суддю, яка розглядала дану справу.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України є правильною.

Призначене покарання є справедливим і відповідає вимогам кримінального закону.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судових рішень не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, вирок Путивльського районного суду Сумської області від 9 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2008 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.